*Читати доволі довго*
---
11-12 унц. сушених шапок аманіти
3-4 забивки старої доброї ганджі
Як я вже казав, це був мій перший раз з аманітами. Я замовив їх онлайн і отримав унцію за пару днів. Я заздалегідь продумав місце й деталі і зрештою дійшов до ідеї знайти місце для кемпінгу (думав, що це буде десь за годину їзди). Я планував розпалити багаття й сидіти на кемпінгових стільцях, дивлячись, як усе освітлює вогонь.
Ми мали виїхати з міста десь о 1 дня... і, звісно, мій друг трохи змінив плани: поїхав кататися на снігоходах і повернувся в місто о 6! Це точно трохи зіпсувало справу, бо вже майже стемніло. Але час таки відчувався правильним, і ми вирушили добре підготовлені, їдучи туди, де, як ВІН думав, були якісь кемпінги. Я, до речі, живу в Айдахо, а ми славимося всякою фігнею на природі/кемпінгами... і т. д. Я сказав йому, що хочу знайти місце, заховане серед дерев, яке відчувалося б захищеним і безпечним.
Усі деталі мого «місця мрії», мабуть, узялися з дитинства, з кемпінгів, у які я їздив із сім’єю, — з ними пов’язані дивовижні спогади й відчуття невинності. Ми, по суті, не знали, куди їдемо, і коли рушили, дістали неймовірну траву. Кілька різних сортів якісного зілля. Оскільки я не курив пару тижнів, ефект точно був посилений... і я одразу почав відчувати, як з мого розуму знімають блоки... і ідеї та теорії потекли рікою. Ми слухали різне Shpongle/ Infected Mushrooms... що, здавалося, якраз пасувало до нагоди.
Як і щоразу, коли я курю траву, я відчуваю «основи». Реальність справді скоротилася до свого справжнього розміру, а все грошове й міське «злізло». Я усвідомив це особливо тоді, коли ми почали в’їжджати в лісисті місця й побачили вдалині вогні міста. Я сказав своєму другові Віллу: «ось чому люди їдуть у кемпінги, чувак, це як податися в безпечний притулок, люди, мабуть, виїжджають сюди, щоб злитися з природою і скористатися її прекрасними інструментами та цукерками для мозку». Бачиш вогні міста — ось від чого ТРИМАТИСЯ ПОДАЛІ... тварини й «трайби», якщо вони існували, знали, що це фіолетове світло в небі означає розпад, зло й жадібність. Тримайся подалі.
Як не божевільно, я був за кермом, а він казав мені, куди їхати... він краще знався на природі... і тут накриває дежавю... це та сама дорога, якою я їхав із сім’єю десь 10 років тому! І я майже певен цього! Дорога петляє, і все стає знайомішим... пам’ятайте, це він каже мені, куди їхати. Музика ніби проникає в моє тіло з обох боків... бас всотується в мене й витягується назад, наче це якась «рідка статика».
На цьому етапі ми з’їдаємо аманіти... спершу приблизно по 6 грамів на кожного. Через 10 хвилин ми приїжджаємо на ТЕ САМЕ КЛЯТЕ МІСЦЕ ДЛЯ КЕМПІНГУ, ЩО Й У ДИТИНСТВІ! Знаю, це може здаватися дрібницею, але майте на увазі, що в радіусі 30 миль, мабуть, від 100 до 150 місць і стоянок для кемпінгу... і МІЙ ДРУГ УХВАЛЮВАВ КОЖНЕ РІШЕННЯ, КУДИ ПОВЕРТАТИ, А Я ПРОСТО ПЛИВ ЗА ТЕЧІЄЮ.
Коли ми здавали задом у дерева, ми були добряче під впливом міс Джейн. Ми заїхали задом у таку собі нішу, де з кожного боку були гілки. Вілл сказав: «чувак, подайся трохи вперед, ти в дереві». Я виглянув у вікно, і гілки дерева, під кутом, були притиснуті до моїх дверцят. Я сказав йому, і знав це як факт, що природа тут, щоб допомагати. Так було завжди. Так само, як і чарівні, напоєні сонячними променями гриби, які ми їмо, дерево «обіймає» нас своїми крихітними гілочками, роблячи нас захищеними й безпечними. Маленькі гілочки діють як пальці, щоб тримати нас усередині. Вислів «той, хто обіймає дерева» набув іншого значення.
Минуло трохи часу, і ми вирішили з’їсти ще грибів... відчуваючи, що вони не досить вставили. (Очевидно, трава ДУЖЕ сповільнила час... а минуло лише десь пів години.) Ми повільно споживали їх наступні дві години, поки обидва не дійшли приблизно до 11 чи 12 унцій. Скажу вам одразу: трава ТАКИ допомагає. Я не згоден з людьми, які категорично кажуть, що «вона зовсім не допомагає від нудоти!», бо комусь, може, і допоможе. Чесно кажучи, я передбачав біль, що вивертає кишки, і блювання, з чого ні я, ні мій друг НІЧОГО не відчули. Може бути, що для користі треба курити до і під час.
Хай там як, з увімкненими фарами ми бачили освітлені дерева. Вийти й подивитися вгору на дерева було, просто кажучи, неймовірно. Вони були такі величезні, що я почувався крихітним. Хоча не нікчемним, просто маленьким. У мене з’явилася нова повага до того, що було тут набагато довше, ніж будь-хто з нас... до природи. Ми спробували набрати дров, але все було ще надто зелене; врешті ми зламали одну довгу гілку й просто встромили її в кущ, щоб вона стирчала високо, як прапор.? Я хотів, щоб природа знала, що тут панує вона і що ми знаємо, хто кого підтримує.
Ось уже майже дві години трипу, і я думав, що вони не діють. Я мав повагу, щоб просто дати їм робити те, що вони робитимуть, але все ж відчував, що вони недостатньо потужні. Я відкинув голову на спинку сидіння, щоб просто «забити на це», і саме тоді мене охопило найдивовижніше відчуття. Здавалося, коли я хитав головою туди-сюди (із заплющеними очима), моє тіло було цільним шматком, зробленим ніби цифрово, а голова — окремою деталлю, що ковзала по плечах. Звучить заплутано, але, по суті, я не мав звичного відчуття свого тіла. Здавалося, що дрібні статичні голочки й поколювання від електрики та статики тримали мою голову і робили це ковзання легким.
Речі таки почали «дихати». Ніби дерева, на які ми дивилися, набухали. Я відчув, що ми стали більше усвідомлювати природу і її створіння, а дихання мало показати нам, що все це живе й має свідомість. У мене було дивне відчуття, що «смітити» — це не погано. Тільки зрозумійте: я все прибрав, коли ми їхали... але я чесно відчував, як дерева підштовхують мене викинути аркуш із зошита у вікно, щоб він міг приєднатися до своєї «родини». Я відчував себе на одному рівні з тваринами, що всі ми просто свідомі істоти в природі... я був нічим не кращий за них.
Здавалося, що гриби поклав на землю Бог і що це ЄДИНА речовина, яка вбирає небесну енергію сонячного світла. Я цілковито це зрозумів. Я зняв взуття й почав рухати ногами в такт музиці. Відчуття ніг у взутті було химерним. Здавалося, що в мене взагалі немає ні ступень, ні ніг. Я відчував, що реальність БУЛА створена, і так само, як звукові ефекти роблять зі звуків речей, які впускають у студіях і таке інше, рух моїх ніг був просто відчуттям, ніби хтось штовхає маленькі дерев’яні кубики, а потім це «відчуття» вводять мені в мозок.
На цьому етапі все моє тіло ширяло. Я відчував реальність життя. Мене тримав не стілець, але волокна стільця були від природи, і це Природа тримала мене. Очі були заплющені, і я перейшов в інший вимір. Такий, де відчувалися лише електричні відчуття. Ніби я був частиною великої електромережі, і моя машина теж, і мій друг, і мій апельсиновий сік. Рухати тілом було неймовірно. Опора була всюди, а відчуття збиралися лише в кількох місцях — на ступнях, голові тощо. Крім них, я не відчував тіла, і ці місця тоді посилювалися. Це привело мене до зворотного, що допомогло мені зрозуміти, чому марихуану призначають пацієнтам для медичного вживання. THC змушує все моє тіло відчувати «легкий біль», ніби один центральний біль можна розсіяти тонким шаром по всьому тілу. Я бачив усе це в електричному полі, ніби мені це пояснювали.
Мій розум мчав мільйон миль за секунду, і я говорив так само. Я трохи записав на телефон друга й пізніше прослухав. Я говорив ЧІТКО в понад 4 рази швидше за звичайне. Мені ДОВЕЛОСЯ сповільнити запис на комп’ютері, щоб зрозуміти, але коли я це зробив, це була бездоганна англійська з бездоганною вимовою.
Моє тіло часом відчувалося завтовшки два дюйми, пласке від краю до краю, а часом бульбашковим і величезним, завтовшки кілька футів. Мій одяг став частиною мене... ніби це життя природи поєднувалося з моїм. Люди кажуть «єдиний із всесвітом», і я знав, що вони мають на увазі. Я таки почав бачити музику, що виходила з мого CD-програвача. Це було химерно... мій розум візуалізував, яку енергію й форму вона матиме, десь за пів секунди до того, як вона пролунає, а потім бачив її і думав, що я знаю, чому склав її... а може, й ні.
На цьому етапі я так утомився, що вирішив трохи поспати... знаю, це, найімовірніше, була помилка. Хоча минуло вже десь шість годин, тож я думав, що трип закінчився. Справді здавалося, що я досяг лише першої і частини другої стадії. Тілесного кайфу і мрійливої. Я таки думаю, що спробую більше гриба, якщо візьму його в того самого продавця. Загалом це був дивовижний трип... але, на жаль, я думаю, що гриби просто посилили траву, а не навпаки. Хоча, на щастя, я не відчув НІЯКОГО дискомфорту, зовсім. Ці дві рослини дуже добре працюють разом. Вибачте за довжину... ви ж знаєте, як розум розбалакується :)
Є поради, скільки спробувати наступного разу? Будь-які інші поради дуже вітаються. Наперед дякую!