Священні тексти
Священні тексти
На первісному сайті була полиця давніх текстів, на які спирався Тітер. Біля кожного вказано переклад, що перебуває в суспільному надбанні: за ним текст можна прочитати повністю.
Ведійські гімни санскритом · пізня бронзова доба
Рігведа
Найдавніша з Вед: трохи більше тисячі гімнів у десяти книгах, складених архаїчним санскритом і століттями збережених в усній декламації. Уся дев’ята книга — понад сотню гімнів — присвячена Сомі, вичавленому напою, якому поклонялися як богові.
У своєму вступі Тітер наголошував, як часто Сома з’являється в збірці і скільки образів природи містять гімни до Соми. Він також зауважував, що гімни за традицією переписували на березову кору, а береза живе в союзі з мухомором, і вважав цей зв’язок підказкою до того, чим насправді був Сома.
Переклад: Ральф Т. Г. Гріффіт, 1896
Веда наспівів
Самаведа
Літургійна збірка, що складається здебільшого з віршів, узятих із Рігведи й перегрупованих для співу. Її наспіви виконували жерці-удгатари під час жертвоприношень, на яких богам підносили сік Соми.
Сторінка Товариства подавала короткий вступ самого Гріффіта і пропонувала порівняти гімни Сома Павамана — гімни до Соми, що «тече чистим», — як вони звучать в обох Ведах.
Переклад: Ральф Т. Г. Гріффіт, 1893
Священне писання зороастризму
Авеста
Священні тексти зороастризму, які іноді називають Зенд-Авестою. Разом із Рігведою це одне з основних джерел для вивчення індоєвропейських мов, і обидві збірки мають спільних богів — як-от авестійський і ведійський Мітра — та вичавлений священний напій: Хаому в Ірані, Сому в Індії.
Тітер вказував і на відмінності, передусім на те, що багато ведійських богів в Авесті стали демонами. Оскільки обидві традиції зберігають свою версію того самого обряду з напоєм, він дійшов висновку, що сам обряд старший за обидва тексти.
Переклад: Джеймс Дармстетер і Л. Г. Міллс, Sacred Books of the East, 1880–1887
Літургія Авести
Ясна
Центральна літургійна частина Авести, до якої входять гімни, що їх приписують самому Зороастрові. Її дев’ятий розділ, Гом-Яшт (Hôm Yast), відкриває церемонію Хаоми.
Тітер схилявся до пізнього датування Зороастра — близько 600 року до н. е. — і бачив у ньому радше реформатора, ніж засновника: той замінив жертвоприношення тварин вогняною церемонією, водночас піднісши обряд Хаоми до найвищого акту поклоніння. Тітер також виводив із вчення Зороастра такі ідеї, як рай і пекло, воскресіння і Страшний суд.
Переклад: Л. Г. Міллс, Sacred Books of the East, т. 31, 1887
Давньоскандинавська поезія і проза
Едди
«Старша Едда», збережена переважно в середньовічному ісландському Королівському кодексі (Codex Regius), і «Молодша Едда» Сноррі Стурлусона — головні джерела зі скандинавської міфології та германських героїчних переказів, що дійшли до нас.
Тітер наголошував, що жодна з них не є священним писанням у строгому сенсі: їх ніколи не читали під час богослужіння. Від старої релігії збереглося так мало, писав він, що більшість відомого про культ Одіна походить із міфології та народних казок, зокрема з оповіді про мед поезії.
Переклад: Генрі Адамс Беллоуз (Poetic Edda, 1923); Артур Гілкріст Бродер (Prose Edda, 1916)
Ранньохристиянські гімни · I–II століття
Оди Соломона
Сорок два ранньохристиянські гімни, з яких збереглися сорок один; їх зазвичай датують періодом між кінцем I і серединою II століття. Це одна з найдавніших відомих пам’яток християнської поезії.
Тітер цінував їх як погляд на християнство до того, як воно стало державною релігією. Їхні образи великої ріки, напою, даного згори, і «живої води» він читав як відлуння давнішої традиції Соми та Євхаристії. На його сторінці Оди 6 і 11 цитувалися в сучасному перекладі Джеймса Г. Чарлзворта; переклад, що перебуває в суспільному надбанні, належить Дж. Ренделу Гаррісу.
Переклад: Дж. Рендел Гарріс, 1909–1911
Засадничий текст герметичної алхімії
Смарагдова скрижаль
Близько дванадцяти рядків, приписуваних Гермесові Трисмегісту; у Європі їх знали із середньовічних латинських перекладів арабських джерел. Алхіміки століттями вважали Скрижаль вершиною свого мистецтва.
Тітер наполягав, що Скрижаль — про одне: філософський камінь, живу субстанцію, яка розмножується, перетворюється і зцілює. Він протиставляв це пізнішим духовним і філософським прочитанням, які, на його думку, забули про Камінь у самому серці тексту, і радив середньовічний коментар Гортулана.
Переклад: Кілька версій із середньовічної латини, серед них переклад Ісаака Ньютона
Алхімічний трактат · Лондон, 1723
The Hermetical Triumph
The Hermetical Triumph: or, The Victorious Philosophical Stone («Герметичний тріумф, або Переможний філософський камінь») — англійський переклад французького алхімічного трактату 1689 року, авторство якого приписують Александрові-Туссену де Ліможону де Сен-Дідьє. Теорію Каменя в ньому викладено у формі коментарів і діалогу.
На сторінці Товариства було вміщено сам англійський переклад, що починається зверненням перекладача до читача про брак добрих алхімічних книжок англійською. Оскільки перекладові три століття, архівну сторінку можна прочитати повністю.
Переклад: Анонімний англійський переклад, Лондон, 1723