Нещодавно я проходив через дуже важку цілительну кризу після кількох місяців у перуанських джунглях на дієті з аяуаскою. Ліки дали мені неймовірні дари, зцілення й осяяння, і якби я знайшов у собі сили відмовитися від усіх попередніх зобов’язань перед своєю старою ідентичністю, я б залишився і продовжив своє учнівство.
Я повернувся в північноамериканське суспільство десь 2 місяці тому, і інтеграція була, м’яко кажучи, болісною. Я почувався так, ніби ніжну квітку мого Серця, що щойно розпустилася, топчуть бездумні огри. Я ховався в самотності, скільки міг, поки фінансові зобов’язання не затягли мене назад у терни життя. Ледве здатний говорити чи дивитися людям в очі, душа моя все ще в Перу, а тіло шкутильгає крізь похмурий кошмар наяву.
КШРС — Класичний шаманський розлад смерті. Те, що я знав, що саме відбувається, аж ніяк не полегшувало справу. Одного дня під час заплаканої прогулянки лісом, відчуваючи любов моїх друзів-рослин і не бажаючи нічого більше, ніж бути з ними вічно, дозволити своєму тілу стати їжею для їхнього ніжного коріння, я помітив пару великих червоних аманіт.
Я справді нічого не знав про цього Друга, крім того, що одні казали — отруйний, інші — галюциногенний і отруйний, а ще інші — ні те, ні те.
Того дня вони мене покликали. Я зірвав цю гігантську пару, щонайменше 6-8 дюймів у діаметрі кожен, приніс їх додому, покришив і потомив хвилин 15 у повній чашці води. Відвар, що вийшов, чудово пахнув і був смачний.
Я помолився над чашкою, і полилися сльози, коли я повністю визнав і зізнався у своїй безпорадності та нездатності знайти сенс у цьому Світі, у смутку й відчутті поразки, які, як я відчував, завжди були присутні під кожною миттєвою розвагою радості. Я швидко випив чашку, на смак вона була як смачний грибний суп, і ліг у ліжко, слухаючи записи ікаро з Перу. Пам’ятаю, що відчував сонливість, ніби трохи загіпнотизований, а потім я заснув.
Я прокинувся за кілька годин, сильно спітнілий і в дивному трансі, який можу описати хіба як щось середнє між амбієном і гарячкою... знову заснув, думаючи якісь дивні, уривчасті й абстрактні думки, що снували в моїй голові, як маленькі гноми чи карлики.
Мене трохи нудило, і зрештою я кілька разів виблював купу дивної зеленої піни... Не скажу, що це було якось особливо приємно чи жахливо, це було просто щось, через що, як я відчував, мені треба пройти... після місяців очищення аяуаскою я навчився приймати й цінувати цей аспект ліків і вирішив, що якщо гриби дали мені гарячку, то це тому, що в мені було щось, що треба було випалити.
На піку досвіду я напівпрокинувся, і наді мною зависло щось або якісь істоти, які накладали те, що я можу описати хіба як щось на кшталт енергетичної версії воскових смужок, якими жінки депілюють ноги... а потім «вони» дуже буденним тоном сказали: «Так, приготуйся до зцілення» — і зірвали смужку! Ніби вони вирвали блок, чи шар мертвої енергії, чи негативну сутність, чи чи чи... хтозна!
Загалом, гадаю, я проспав години 16. Коли я нарешті прокинувся, було до біса сильне похмілля. Шлунку було дуже кепсько, його зводило судомами, що, мабуть, посилилося ще й тим, що напередодні я постив. Зір був розмитий, і я відчував сильний набряк за очима. У мене промайнула думка, що, може, я все-таки отруївся, і я почав жорстко і прискіпливо картати себе за таку дурну хрінь. Того дня я то засинав, то прокидався, і поволі мені трохи покращало. Тієї ночі я спав досить добре, а наступного ранку прокинувся, почуваючись... зміненим.
Зміни, які я помітив після цього досвіду:
НЕБАЧЕНА ясність розуму і зору.
Відчуття Радості й Наповненості.
Відчуття належності до цього життя.
Зв’язок з іншими людьми і рослинами.
Гарний настрій і сміх! За останні два тижні сміху більше, ніж за останні два роки!
Загальне відчуття легкості, ніби з мене зняли щось духовно важке.
Позитивний і вдячний погляд у майбутнє.
Інтерес до того, що я раніше вважав буденними дрібницями світу (інші люди, машини, звуки тощо)
Здатність залишатися у своєму тілі і БУТИ ПРИСУТНІМ! ЦЕ ГРАНДІОЗНО! НІКОЛИ ДОСІ В ЖИТТІ НЕ ПАМ’ЯТАЮ, ЩОБ СПРАВДІ ВІДЧУВАВ, ЩО Я ДІЙСНО «ТУТ»!
Після першої дози я відновлювався десь тиждень, а потім протягом останнього тижня їм перед сном крихітні шматочки сушеної шапинки, 1 грам або менше, і помічаю все більше фізичної енергії та ясності розуму. Я вважаю, що те, що я виблював під час першого зцілення, насправді було формою слизу, яка вразила мене зсередини, схожою на кандиду чи щось таке (це пояснило б мою втому і могло б бути пов’язано з антибіотичними властивостями гриба).
А ще в мене неймовірно немає закладеності (зазвичай у цю пору року в пазухах і горлі повно слизу), і я відчуваю, що якийсь тиск, який зазвичай буває в мене в голові восени/взимку, полегшився (можливо, пазухи).
Заряджений енергією, позитивний, без депресії, загалом — ПРЕКРАСНЕ ДИВО, ЗА ЯКЕ Я ВІЧНО БУДУ ВДЯЧНИЙ ЦЬОМУ ДУХУ!
Буду радий будь-якому відгуку від будь-кого щодо досвіду приймання малих підтримувальних доз аманіти для тривалого вживання.
Як це вплине на роботу печінки/нирок, наростання толерантності тощо тощо...
Поки що я вважаю, що це, можливо, найефективніший антидепресант, крім аяуаски, але без труднощів із дотриманням сумісної з ІМАО дієти, якої вимагає підтримувальне дозування ліаною....
ВСЯ ЛЮБОВ ВСЕ СВІТЛО