аманіта і шлях ??

я не вважаю amanita mascaria всеосяжним шляхом і єдиним шляхом.. ТИМ САМИМ ШЛЯХОМ до бога, як це часто проповідують багато прихильників аманіти, які глибоко занурюються в біблійні паралелі. я не зовсім можу погодитися (бо читав) з поглядом Дона Тітера на це.

я бачу в природі аманіти щось на кшталт дуже потужної сходинки всередину себе, і щось, що відбиває якусь первісну природу. думаю, вона відбиває ту саму природу і в тобі, і у всесвіті. інтуїтивно я глибоко поважаю AM. шляхів безліч; і чи включає він вживання речовини як інструмента, чи ні ...хай так і буде. зрештою не можна покладатися на речовину, але якщо бачиш у ній засіб дійти до певної точки...хай так і буде. хіба творіння ковтнуло пігулку, перш ніж узятися щось творити?

природа ніби рекламує amanita mascaria, вбравши її в яскраво-червону сукню в цятки. вона наче каже кожному, хто проходить повз... 'глянь на мене! 'я маю показати тобі щось важливе' не просто так. а коли заглянеш у коріння її міцелію, то відкриваєш гігантський живий потайний розум-монстр, що живе в неї під ногами.

що думаєте?

Я згоден з багатьом із того, що ти сказав, але дещо нелінійно.

Життєвий цикл гриба Amanita muscaria сам по собі охоплює всі етапи алхімії та інших філософій очищення.

«думаю, вона відбиває ту саму природу і в тобі, і у всесвіті» Тут я згоден на 100%.

Хочу також вставити сюди відповідь, яку нещодавно написав Джо:

«Коротко кажучи, вона налаштовує твій розум на чисту частоту, тож ти думаєш і чуєш свої думки ясно, без звичних перешкод. Це м'який досвід, але безумовно з великим потенціалом, особливо тому, що в неї зворотна толерантність. Що більше разів ти її п'єш, то краще вчишся використовувати цей досвід наступного разу. Уяви, яку внутрішню роботу можна зробити з собою і над собою, коли починаєш позбуватися перешкод, що збивають наше мислення. Згодом це може стати дуже потужним, ейфорійним і проникливим досвідом.»

Тож ні, я не вважаю, що це всеосяжний шлях. І це не схоже на інші речовини, про які люди кажуть, що вони змінили їм життя після одного разу. Я вважаю: що більше Амброзії я п'ю, то трохи більше знання, здобутого з досвіду, у мене залишається, тому я й далі її п'ю.

«природа ніби рекламує amanita mascaria, вбравши її в яскраво-червону сукню в цятки. вона наче каже кожному, хто проходить повз... 'глянь на мене! 'я маю показати тобі щось важливе' не просто так. а коли заглянеш у коріння її міцелію, то відкриваєш гігантський живий потайний розум-монстр, що живе в неї під ногами. »

Це ще один урок, якого вчить Аманіта, і одна з головних думок у книжці Дона. Людину завжди вабив цей гриб, і його шанували багато різних племен і релігій протягом усієї історії. Тож іще одна головна думка, яку я виніс із книжки Дона (а також з інших авторів, як-от Вассон і Аллеґро), — що всі релігії, схоже, виростають з однієї схожої історії, яка, мабуть, походила з поклоніння цьому грибу. Уміння пролити світло правди на релігію та її маніпулятивні методи — це теж «шлях до Бога», в тому сенсі, що це допомагає розвіяти хибну інформацію та ілюзії про Бога, щоб людина могла знайти того Бога, якого вона Справді знає і в якого вірить.