Воскресіння

Воскресіння

Дивитися на YouTube

Прискорене відео вгорі розкриває таємницю здатності сушеної Amanita muscaria воскресати. Саме ця дивовижна природна здатність і є таємницею Святого Грааля, що переповнюється через край, Живого хліба, що множиться, і Священного вина.

Дехто відкидав ці випрядені нитки як звичайний грибок, наприклад Mucor чи павутинну плісняву, якими забруднився гриб Amanita muscaria. Проте біопроби цих випрядених ниток, вирощених на вареному ячмені, а потім висушених, які провели понад 50 людей, показують, що ці випрядені нитки діють так само, як і первісний сушений гриб Amanita muscaria. Досліди зі зразками сушеної Amanita muscaria, зібраними по всьому світу, показують, що всі підвиди Amanita muscaria дають точнісінько ті самі випрядені нитки.

Питання Соми
(C)2007 Дональд Е. Тітер

Що саме було первісною ведійською Сомою, забули на цілі століття; натомість у сучасному варіанті церемонії Соми як замінники Соми використовували різні рослини. Рослини на кшталт ефедри, що містить ефедрин — амфетамін, досі залишаються найпоширенішим замінником Соми в Індії. Проте для тих, хто вивчав найдавніші Веди, питання про те, чим була первісна ведійська Сома, мало найпершу вагу. Упродовж двох століть західні дослідники намагалися встановити, якою була первісна ведійська «рослина» Сома, і їхні дослідження перетворилися на пошуки відповіді на Питання Соми.

Саме пан Вассон уперше припустив, що звичайний лісовий гриб Amanita muscaria і був справжньою ведійською Сомою — священною «безсмертною» «рослиною» без листя, квітів, коріння, плодів чи насіння, яку в церемонії Соми перетворювали на священний напій з тією самою назвою. Це ототожнення Amanita muscaria з утраченою первісною Сомою швидко прийняли багато вчених та етноботаніків, бо Вассон навів приголомшливо багато доказів.

Проте в теорії Вассона про те, що Amanita muscaria була первісною Сомою, ніби крилася серйозна вада: він так і не зміг відтворити психоактивної дії, описаної в Рігведі, споживаючи свіжі гриби Amanita muscaria чи вичавлений із них сік. Тоді з’явилося твердження, що гриби перед використанням треба висушити, а перед вичавлюванням знову зволожити, — процес, який згадано в Рігведі. Якщо висушити гриби Amanita muscaria, а потім приготувати з них водну витяжку, напій справді виходив набагато кращим за сік свіжих грибів, але багатьох дослідників результати все одно розчарували. Деякі дослідники стверджували, що Amanita muscaria не може бути первісною Сомою, бо навіть сушена вона не дає всієї психоактивної дії первісної Соми. Тоді ці дослідники почали шукати інші рослини й гриби, які могли б претендувати на роль первісної Соми.

Я вважаю, що Amanita muscaria і є первісною ведійською Сомою і що розбіжність між дією Соми, описаною в Рігведі, та дією сушеної Amanita muscaria, з якої готують напій у вигляді водної витяжки, спричинена неточним розумінням процесів, описаних у Рігведі щодо Соми та церемонії Соми.

Це непорозуміння спричинили сучасні люди, які не розуміють, що означає слово «безсмертний» стосовно рослини Сома, і саме цей сучасний брак знань про належне поводження з Amanita muscaria є причиною розбіжності. Сучасна західна людина схильна зосереджуватися на «рослинах», якими користуються шамани в усьому світі, і нехтувати «процесами», яким ці самі люди піддають ці рослини. Адже багато рослин, якими користуються шамани, неактивні чи навіть непридатні до вжитку в природному стані й можуть потребувати ретельної обробки перед використанням. У випадку південноамериканського відвару аяуаски різні види рослин, що містять різні хімічні сполуки, треба поєднати в певних пропорціях, а потім обробити певним чином, інакше відвар вийде нікчемним або, що ще гірше, навіть отруйним.

Сома Павамана

У всіх гімнах 9-ї книги Рігведи Сому називають Сома Павамана — це її офіційний титул. Сома — це «вичавлений», а Павамана означає «той, що самоочищується», тож титул дослівно означає «вичавлений, що самоочищується». Поняття «самоочищення» стосовно Соми саме собою передбачає кілька речей: по-перше, що Сома в тому вигляді, в якому її дає Природа, якимось чином «нечиста» і перед використанням її треба очистити. По-друге, що Сома сама є діючим чинником власного очищення під час процесу церемонії Соми, як описано в гімнах 9-ї книги Рігведи.

Для початку розгляньмо процес, описаний у Рігведі.

1. Сушені гриби Amanita muscaria знову зволожують у невеликій чаші, збризкуючи їх водою або замочуючи в невеликій кількості води (схоже, використовували обидва способи).

2. Після належного зволоження гриби вичавлюють, щоб отримати сік Соми, за допомогою «пальців», «дерев’яних дощок» або «каменів» для вичавлювання, що відповідають першому, другому й третьому вичавлюванню грибів, бо ті самі рослини Соми зволожували й вичавлювали тричі за один день. Вичавлений сік збирали в невелику чашу для наступного етапу процесу.

3. Отриманий сік виливали на вищий край дерев’яного жолоба завдовжки кілька футів, установленого під невеликим нахилом і вистеленого «вічним руном». Мета цього — відфільтрувати частинки рослини Соми із соку Соми. Коли сушену Amanita muscaria знову зволожують, за три дні чи менше вона виявляє своє Безсмертя, бо «викликає випрядену нитку» й відрощує міцелій, дуже схожий на овечу вовну, і саме ця створена Сомою «вовна» і є «вічним руном», яким фільтрують сік Соми; ось у чому значення рігведійського титулу Павамана — «той, що самоочищується». Слід пам’ятати, що не лише гриб «безсмертний», а й кожна крапля соку Соми здатна повернутися до життя за три дні й створити власні випрядені нитки, тож будь-яка нова дерев’яна чи теракотова посудина, в якій тримали сік Соми, за кілька днів оживе вовнистим міцелієм.

4. Уже очищений сік стікав у великий дерев’яний чан, що стояв наприкінці фільтрувального жолоба і теж обріс вічним руном від попереднього використання; до невеликої кількості соку Соми в цьому чані додавали охолоджену, заздалегідь зварену суміш ячменю, води, молока й меду. (Це один із трьох рецептів, які я розшифрував із Рігведи; Вічне руно любить свою їжу: «Сома з їжею зростає великою».) Примітка: незрозуміло, чи цей уже охолоджений, проціджений відвар вареного ячменю теж виливали на фільтрувальний жолоб, чи просто вливали в дерев’яний чан.

5. Після того як минав певний час, протягом якого співали певні гімни, Сому черпали з великого чана дерев’яними черпаками, вкритими вічним руном, у дерев’яні чи теракотові глеки, на яких теж росло вічне руно. Потім Сому розливали в окремі дерев’яні чи теракотові чаші учасників церемонії Соми. І якщо з чаші вже пили Сому раніше, то й вона була вистелена вічним руном.

6. Кожен дотик соку Соми до вічного руна, що жило в різних посудинах, використаних у процесі, значно посилював міць напою Соми. Сома, що зрештою опиняється в чаші, на порядки сильніша за нерозведений первісний сік, вичавлений зі знову зволожених грибів Amanita muscaria.

7. Сома, що самоочистилася, не лише набагато сильніша за первісний сік сушених грибів, — вона ще й має інші властивості, ніж первісний сік, який багатьом людям видається дещо отруйним, бо викликає нудоту, розлад шлунка, пітливість. Напій Соми, самоочищений власним вічним руном, дає м’яке переживання майже без неприємних фізичних симптомів і духовний досвід вищої якості.

8. Саме магічний процес церемонії Соми створює те, чого неможливо отримати безпосередньо від Природи. Церемонія Соми — це величний процес трансмутації, у якому дар Природи, гриб Amanita muscaria, множиться, посилюється й самоочищується. Присутність Живих посудин, на яких росте Вічне руно, — дуже важливий чинник первісної церемонії Соми, який усі попередні дослідники Питання Соми цілковито проґавили.

У науковій спільноті досі тривають суперечки про те, чи є Вічне руно особливою формою міцелію Amanita muscaria, що зовні нагадує простіший грибок. Чи ж це простий грибок, наприклад якийсь вид «Mucor», тісно пов’язаний лише з Amanita muscaria, можливо, з Amanita pantherina і кількома іншими близькоспорідненими видами. Для Питання Соми не має жодного значення, чим зрештою назве вічне руно сучасна наука. Важливо лише одне: давні Мудреці й Провидці, які склали Рігведу, очевидно, знали «Вічне руно» і використовували його як невід’ємну й дуже важливу частину всієї церемонії Соми. Проте слід зазначити, що ці самі Провидці й Мудреці вірили, що вічне руно справді є формою Amanita muscaria, — звідси безліч їхніх згадок про Сому як «Безсмертну». І як один із небагатьох сучасних людей, які куштували продукти, створені за допомогою цього Вічного руна, і куштували саме сушене Вічне руно, я мушу цілком погодитися з цим надзвичайно давнім віруванням. Належно висушені гриби Amanita muscaria мають характерний приємний запах і смак; ніщо інше у світі не пахне й не смакує так, як сушений гриб A muscaria, крім сушеного Вічного руна, дуже ароматного. Коли порівняти запах, смак, фізичну й психічну дію, спільні для сушеного гриба A muscaria і сушеного руна, що виросло з того самого гриба, будь-яка розсудлива людина мусила б повірити, що Amanita muscaria «Безсмертна».

Отже, Amanita muscaria і є первісною ведійською Сомою, а відмінності між сушеними грибами, знову зволоженими й вичавленими, та ведійською Сомою пояснюються сучасним хибним уявленням про процес церемонії Соми і нашим досі цілковитим незнанням того, яке значення мають Вічне руно і Живі посудини в «самоочищенні» Соми. Те, що первісною ведійською Сомою не могла бути жодна інша «рослина», доводить і те, що Сома «Безсмертна», що вона «викликає випрядену нитку» і породжує «Вічне руно» з «живих крапель», — усе це сушені гриби Amanita muscaria легко роблять, коли їх знову зволожити, а жоден з інших «рослинних» кандидатів, запропонованих на роль первісної ведійської Соми, зробити геть не може.

Дональд Е. Тітер

Кілька посилань на Рігведу
«Вічне руно» — Рігведа 9-1-6
Сома як «Безсмертний Бог» — Рігведа 9-3-1
«Ти викликаєш випрядену нитку» — Рігведа 9-22-7
«Вічний Павамана» — Рігведа 9-78-3
«народжена Безсмертною» — Рігведа 9-108-12
«Очищена у своєму вовнистому вбранні» — Рігведа 9-16-6
«живі краплі» — Рігведа 9-64-17
«Вічносуща» — Рігведа 9-72-6
«її нитки стоять окремо, виблискуючи світлом» — Рігведа 9-83-2
«Безсмертна Сома» — Рігведа 9-84-2

Sacred-texts Рігведа, книга 9
Sacred-texts Самаведа