Святий Грааль

Єдиний Плід Дванадцяти Дерев життя —
ось велика Таємниця справжнього Святого Грааля
Ця давня Таємниця від нашого початку
була відома багатьом людям, бо в
давні Віки він завжди був нашим другом
Тіло, Розум і Душу він зцілює
Минуле, Теперішнє, Майбутнє він
один відкриває
Безсмертний
сам у собі,
у
Чаші
Мудреця Він
знаходить собі
святковий бенкет
і міцну нову оселю
з його Чаші течуть Води Життя

Таємниця Грааля давня — давніша за короля Артура, давніша за християнство, значно давніша за саму цивілізацію. Мені довелося йти слідом Грааля аж у глибоку доісторію, щоб знову відкрити його втрачені таємниці. Грааль загадковий, проте він справжній, і його можна зрозуміти. Грааль магічний, проте, як і будь-яка магія, щойно збагнеш таємницю, він дуже простий. Грааль — мабуть, один із найдавніших магічних фокусів, відомих людству, але ранню людину, коли вона його виконувала, він цілковито спантеличував. Ця незбагненна Природна Магія вражала навіть наймудріших із Магів. Створення Грааля вимагало найвищої Магії, відомої ранньому людству. Священну, безсмертну, галюциногенну «рослину» сушили, подрібнювали й уживали як напій. Оскільки ця Рослина справді безсмертна, вона повертається до Життя і живе у відповідній посудині, як-от ваша чаша, можливо, вічно. Ось і вся технічна магія Грааля, просто й ясно. Справжня ж Природна Магія — це симбіоз, що виникає між надто смертною людиною і безсмертною рослиною.

Погляд усередину одного з теракотових Граалів Дона Тітера, у якому міститься Amanita muscaria; тепер ви легко побачите, чому легендарний Грааль ніколи не міг служити боягузові!

Карта Таро вгорі,
Туз Кубків, показує Таємницю Святого Грааля
в одному образі: щойно «Хліб Небесний» потрапляє
до відповідної Чаші, ця Чаша переливається через вінця.

Відповідні матеріали для чаші-Грааля — деревина дерева, що живе в симбіозі з Amanita muscaria, теракота та роги великої рогатої худоби. Ці матеріали для чаш були дуже поширені в давнину, і наші дослідження показують, що неможливо пити з такої чаші напій, виготовлений із сушеної Amanita muscaria, так, щоб вона не стала Живою чашею. Ця Жива чаша потім може перетворювати просту їжу й воду, якими її наповнюють, на трапезу Причастя з Живим Богом.

Як свідчать її власні записи, Імперська Церква досить рано почала забороняти на Месі скляні, теракотові, дерев’яні та рогові чаші, і до 12 століття всі Чаші, якими користувалися на офіційній Месі, були золоті або з позолоченого срібла й не могли стати Живою Чашею. Щойно було встановлено такий рівень контролю, Церква почала переслідувати всі «єретичні» форми християнства, які ще знали таємницю живого Бога з живою Чашею. У відповідь на це західним християнським середньовічним світом почали ширитися оповіді про Грааль і короля Артура, ховаючи Таємницю чарівної Живої чаші в єдиному безпечному місці, що лишилося, — в оповідях, які розповідали при дворі вельможі або біля вечірнього вогнища селян, де жодна Інквізиція не могла спалити текстів чи викорінити ідею дивовижної Чарівної Чаші.

Нижче — уривок із Католицької енциклопедії

«Наскільки можна зібрати бодай якісь уривки відомостей про чаші, якими користувалися ранні християни, свідчення, схоже, вказують на переважання скла, хоча вживали також чаші з коштовних і з простіших металів, зі слонової кістки, дерева і навіть глини. (Див. Hefele, Beiträge, II, 323-5.)»

«Проте певно, що чаші, якими зазвичай користувалися на приватних Месах парафіяльні священики й ченці, були простішими, і у восьмому, дев’ятому та наступних століттях чимало законодавчих приписів було спрямовано на те, щоб чаші виготовляли з належного матеріалу. Зі слів, приписуваних святому Боніфацію (бл. 740), що в ранні віки Церкви священики були золоті, а чаші дерев’яні, тепер же чаші золоті, а священики дерев’яні, можна було б зробити висновок, що він обстоював простоту в начинні вівтаря, але синодальні постанови того часу мали на меті лише утвердити належне благоговіння перед Месою. Здається, першість у цій справі належала Англії, і в усякому разі англійські канони можна навести як типові для тих, що невдовзі після того стали обов’язковими всюди. Так, Челкітський (Челсійський) собор заборонив уживати чаші чи дискоси з рогу, quod de sanguine sunt, а канони, ухвалені за правління Едгара, за святого Дунстана, приписували, щоб усі чаші, в яких „освячують причастя“, були литої роботи (calic gegoten) і щоб жодного причастя не освячували в дерев’яній посудині. Закони нортумбрійських священиків накладали штраф на всіх, хто „освячуватиме причастя“ в дерев’яній чаші, а так звані канони Ельфріка повторювали припис, що слід уживати чаші з литого матеріалу — золота, срібла, скла (glaesen) чи олова, — а не з рогу і особливо не з дерева. Ріг відкидали тому, що до його складу входила кров. Утім, мабуть, найвідомішою була постанова, включена до „Corpus Juris“ (cap. xlv, dist. i, de consecratione), „щоб чаша Господня разом із дискосом, якщо вона не золота, була цілком зроблена зі срібла. Якщо ж хтось аж такий бідний, нехай має бодай чашу з олов’яного сплаву. Чаша не повинна бути з латуні чи міді, бо вона породжує іржу (тобто мідянку), яка викликає нудоту. І нехай ніхто не насмілюється відправляти Месу з чашею з дерева чи скла.“ Цю постанову традиційно приписують якомусь Реймському соборові, але Гефеле не може її ідентифікувати.»

Вікіпедія Святий Грааль

Католицька енциклопедія Святий Грааль

Camelot Project Святий Грааль

Mystical www Святий Грааль

Earthlore Святий Грааль

Бібліотека San Graal