The Hermetical Triumph

Герметичний тріумф,
або
Переможний філософський камінь

Трактат про Герметичний Магістерій, повніший і зрозуміліший за будь-який із досі написаних. Переклад із французької... Лондон, 1723.

До читача

Бачачи не лише невдачі, яких зазнає більшість шукачів Герметичного мистецтва, а й те, що велике їх число впало в найбільші безглуздя — як щодо своїх операцій, так і щодо Матерії, з якою вони працюють, — і часто бажаючи, щоб знайшовся якийсь засіб, який вивів би тих нещасних людей з їхніх помилок, я взявся серйозно міркувати про причину цього; і побачив, що ті обдурені шукачі ніяк не могли б скотитися до найбезглуздіших операцій, якби їм не бракувало достатньої теорії цього мистецтва.

Розмірковуючи далі й побачивши, що згадану теорію (яка є головним стовпом і основою, на яку слід спиратися) не здобути інакше, як постійним читанням добрих книжок, я врешті взявся розглянути тих авторів, що існують англійською мовою, і виявив, що їх справді надто мало і що саме цьому браку головно слід приписати те, що люди так багато трудяться марно і так усупереч Природі.

Правда, дехто з тих, хто зважає лише на кількість книжок, подумає, що авторів, які писали про Герметичне мистецтво англійською мовою, досить, ба навіть забагато; але інші, хто здобув певне знання в цій Божественній науці і вміє відрізнити добрих авторів від софістів, легко визнають, що їх справді бракує; бо небагато є тих, хто писав англійською і кого можна вважати Майстрами або принаймні в кого шукач цього таємничого мистецтва міг би повчитися; тож щодо тих софістичних авторів, які збільшили число таких книжок і писали про мистецтво, якого не знали і жодної частини якого не розуміли, то що численніші вони, то згубнішими виявляються для початківця, якому трапиться їх читати; бо певно, що вони легко можуть звести його з правильної стежки, але ніколи не виведуть на правдивий шлях.

Що ж до тих, які перекладено з інших мов, то користі з них мало, коли їх перекладали радше задля якоїсь приватної мети, ніж для повчання тих, хто вивчає цю науку; особливо коли перекладали особи, що не мали жодного знання термінів і операцій хімії; і я не сумніваюся, що всі ті, хто (розуміючи німецьку мову) читав Василія Валентина його рідною мовою, підтвердять, що переклад того тому, який містить його «Заповіт» тощо, далеко відходить від оригіналу; ба більше, гадаю, я легко міг би переконати шанувальників цього мистецтва, що це поганий переклад поганого видання.

Про інших не скажу нічого поганого, бо не маю наміру вишукувати хиби інших перекладачів. Але, дійшовши з викладених міркувань висновку, що переклад кількох добрих авторів був би найпевнішим засобом дати шанувальникам і дослідникам цієї науки достатню теорію і змусити їх відмовитися від своїх протиприродних операцій, я вирішив узятися за цю працю й обрав наступні трактати, щоб вони першими постали в англійському вбранні.

Перший із цих трактатів написав німецький Філософ під назвою «ДАВНЯ ВІЙНА ЛИЦАРІВ», і його не лише одразу прийняли як твір доброго автора й справжнього Майстра всі ті, хто здобув бодай якесь знання в цій науці, а й згодом цей трактат дістав коментар, який інший учений Філософ склав до нього французькою мовою; а той після свого повчального і вченого коментаря додав ще шість Ключів, які своєю ясністю й дотепними висловами не поступаються жодним іншим і є найкориснішими, які тільки можна уявити, для того, хто вивчає це мистецтво.

Отож, оскільки вся ця праця чудова, немає сумніву, що ті, хто прагне здобути знання, читаючи добрих авторів, матимуть безмежну користь із її вивчення; а що згаданий трактат, названий «ДАВНЯ ВІЙНА ЛИЦАРІВ», написано німецькою мовою, я доклав зусиль і коштів, щоб дістати його оригінал, аби шанувальники цієї науки мали також і його переклад і так могли черпати Воду з самого джерела; а ще — щоб, порівнявши його з першим, вони могли побачити й виправити ті місця, які постраждали від повторного перекладу.

Сподіваюся, ніхто не закине, що стиль цієї праці не відповідає нинішній вишуканості, якщо зволить узяти до уваги, що її написано не як граматику, а щоб навчати людей Герметичної науки, яку здебільшого описано такими складними термінами, що невдалий поворот одного слова може змінити ціле речення на безмежну шкоду новачкові; і що тому краще зберегти думку автора в менш приємному стилі, ніж відступити від неї, вживаючи вишуканіших висловів.

З тієї ж причини там, де в німецькому тексті є слово чи речення, яке могло б мати подвійне значення чи сенс, подано обидва, як-от: там, де «Війна лицарів» наприкінці цієї книжки, перекладена з німецького оригіналу, каже під № 19, с. 10: «І якби ви двоє змішалися між собою і вас тримали у Вогні», — в оригіналі справді сказано «у Вогні», але оскільки німці, говорячи про хімічні операції і згадуючи Вогонь, часто мають на увазі дигестію, яка здійснюється Вогнем, то додано [або в дигестії], щоб читач мав обидва значення й обрав із двох те, яке вважатиме найслушнішим.

Я легко міг би додати свою думку щодо кількох місць цієї праці, як-от на с. 41, де згадано Зірки Венери й Діани, — ці два знаки, або символи, складені разом, дають той, що означає Меркурій; бо якщо символ рогатої Діани {знак півмісяця з кінцями, оберненими догори} покласти на символ Венери, вийде символ такої форми {знак Меркурія}. Але я це пропускаю, щоб мене не вважали самовпевненим за спробу пояснити те, в чому, як сам визнаю, я не Майстер.

Якщо ця моя праця, зроблена з добрим наміром, знайде схвалення, я з радістю її продовжу; а якщо цій праці в чомусь бракуватиме точності, докладу всіх зусиль, щоб надолужити це в наступній.

Передмова

Автора коментаря,
переклад із французької.

ПОВІДОМЛЕННЯ

Усі достатньо переконані, що книжок, які трактують про Герметичну філософію, і так уже забагато і що, коли не писати про цю науку просто, без двозначностей і без алегорій (чого жоден із мудреців ніколи не зробить), краще мовчати, ніж наповнювати світ новими творами, які радше захаращують дух [або розум] тих, хто докладає зусиль, щоб проникнути у Філософські таємниці, ніж виводять їх на правдивий шлях, що веде до бажаної мети, до якої вони прагнуть. Саме з цієї причини вирішили, що витлумачити доброго автора, який ґрунтовно трактує про цю піднесену філософію, буде кориснішим для Дітей Науки, ніж якийсь новий філософський твір, оздоблений найдотепнішими висловами, які Адепти вміють {?}, коли трактують про це велике мистецтво, або радше коли пишуть лише для того, щоб дати знати тим, хто його шукає, що їм пощастило ним заволодіти. Справді, більшість Філософів, які про нього писали, робили це радше для того, щоб розповісти про добрий успіх, яким Бог благословив їхню працю, ніж для того, щоб дати потрібне повчання тим, хто віддається вивченню цієї священної науки. Це настільки правда, що більшість із них навіть не вагається щиро визнати, що це й була їхня головна мета, коли вони співвідносили свої книжки з тією Матерією.

Невеликий трактат під назвою «ДАВНЯ ВІЙНА ЛИЦАРІВ» беззаперечно заслужив схвалення всіх Мудреців [або Мудрих людей] і тих, хто має бодай якесь знання Герметичної філософії. Його написано у формі діалогу, дуже простим і розміреним стилем, що в усьому несе ознаки Правди; проте, попри свою простоту, він не позбавлений глибини, ґрунтовний у міркуваннях, а також переконливий у доказах, у такий спосіб, а також переконливий у доказах; у такий спосіб, що в ньому немає жодного слова, яке не несло б свого сенсу і до якого не можна було б написати довгого коментаря.

Цей твір склав німецькою мовою справжній філософ, чиє ім'я невідоме. Його надруковано в Лейпцигу року Божого 1604. Фабер із Монпельє переклав його латиною, і саме з цього латинського [видання] зроблено французький переклад, який надрукував у Парижі д'Урі й помістив наприкінці [книжки, що зветься] «Французької Турби», «Залишеного слова» [verbum dismissum] і Дреббеля, які разом становлять один том. Але чи то Фабер погано розумів німецьку мову, чи то навмисне перекрутив оригінал, — так чи інакше, у цих двох перекладах є зіпсовані місця, настільки явно хибні, що через них багато хто засудив цей невеликий твір, хоча в іншому він видавався дуже обізнаним.

Оскільки Правда і Неправда не можуть жити разом в одному предметі, а судити про те, що переклади зроблено невірно, було легко, один Філософ надзвичайного знання і заслуг, щоб задовольнити свою цікавість у цьому питанні, завдав собі клопоту понад десять років шукати німецький оригінал цього невеликого трактату і, врешті знайшовши його, звелів точно перекласти його латиною. Цей новий переклад зроблено з того примірника з усією можливою вірністю. Добротність оригіналу можна побачити тут із правди, що явно проступає в різних місцях, відновлених [у колишньому сенсі], які були не просто змінені, а цілком перекручені. Про це можна судити з місця під номером тридцять чотири, де перший переклад, як і латина Фабера, каже: Mercurium nostrum nemo assequi potest; nisi ex mollibus octo corporibus neque ullum absque altero parari potest. Ніхто не може досягти нашого Меркурія інакше, ніж із восьми м'яких Тіл, і не можна приготувати одне без другого. Більше нічого й не треба було, щоб цей трактат зневажили ті, хто має достатнє знання початку [Філософського] Діла, аби відрізнити правдиве від хибного; проте вчені легко збагнули, що така тяжка помилка не могла походити від справжнього Філософа, який в іншому досить дає зрозуміти, що досконало осягнув Магістерій. Але бракувало ревного вченого мужа, щоб відкрити Правду, і такого ж здатного, як згаданий, щоб узятися за такі великі пошуки оригіналу цього твору, без якого неможливо було відновити його справжній сенс.

Щойно згадане місце було не єдиним, яке потребувало виправлення. Якщо хтось візьме на себе труд порівняти цей новий переклад із попереднім, то побачить дуже велику різницю і багато суттєвих виправлень. Місце тридцять п'яте — не з найменших; а що цей переклад зроблено з нового [або останнього] латинського примірника, жодного разу не зазираючи в той, що вже був надрукований французькою, то приємно було принагідно відзначати все, що з ним не збігалося.

Слова і цілі фрази, які подекуди додано в цьому тексті, щоб він в'язався природніше чи щоб сенс був досконаліший, поміщено між двома дужками ( ), щоб розрізнити, що є в тексті, а чого немає, — а автор цього перекладу тримався тексту надзвичайно близько з тієї причини, що найменше додавання в матерії такої природи може спричинити значну зміну [або переміну] і призвести до великих помилок.

Краса і ґрунтовність цього трактату цілком заслуговували на труд, якого докладено, щоб скласти до нього коментар і зробити його зрозумілішим для Дітей Мистецтва; [або Науки;] бо це трактат, що може замінити їм усі інші. А що метод діалогу — найпридатніший для того, щоб пояснити й зробити відчутними найвищі істини, ним скористалися й тут, і тим слушніше, що автор, до якого складено коментар, писав так само. Діалог Евдокса і Пірофіла, що пояснює Діалог Каменя із Золотом і з Меркурієм, розкриває найголовніші труднощі своїми питаннями та відповідями, які на них дано, щодо найсуттєвіших [або найістотніших] пунктів Герметичної філософії.

Цифри на полях цих двох діалогів позначають місця, що відповідають одне одному в першому діалозі й у другому, де їх пояснено. У цій праці видно цілковиту згоду думок із першими Майстрами цієї філософії, а також із найученішими з тих, хто писав у пізніші віки, тож навряд чи знайдеться трактат на цю тему (хоч яке велике було б їх число), ясніший і щиріший за цей і, отже, корисніший для тих, хто береться вивчати цю науку і має при тому всі якості як розуму, так і тіла, яких наша філософія вимагає від тих, хто бажає досягти в ній певного поступу.

Коментар, безсумнівно, визнають тим кращим, що він не розлогий, як майже всі коментарі; що він торкається лише тих місць, які потребують пояснення; і що він ніяк не відходить від предмета; але оскільки такого роду писання не годяться для тих, хто ще не здобув іскри таємної філософії, найпроникливіші легко помітять, що визнано за краще пропустити кілька речей, які, можливо, й заслуговували на тлумачення, ніж пояснювати загалом усе, що ще могло б завдати якихось труднощів молодому початківцеві у великому мистецтві.

Оскільки перший із цих діалогів розповідає про Перемогу Каменя, а другий пояснює її причину і показує підґрунтя його Тріумфу, здавалося, що ця книжка не могла б вийти під слушнішою назвою, ніж «Герметичний тріумф, або Переможний філософський камінь». Лишається сказати тільки, що автор перекладу (він же автор коментаря і листа, вміщеного наприкінці цієї книжки) не мав у цьому іншого інтересу чи мети, крім як явити Правду тим, хто прагне її пізнати, з таких спонук, які властиві справжнім Дітям Науки. Він також заявляє і щиро запевняє, що всім серцем бажає, аби ті, кому так не пощастило, що вони марнують час на роботу з чужими чи далекими матеріями, просвітилися, читаючи цю книжку, і пізнали справжню і єдину Матерію Філософів; і щоб ті, хто вже її знає, але не відає великого пункту, а саме Розчинення Каменя і Коагуляції Води та Духу Тіла, що є межею [або кінцем] Універсальних Ліків, могли довідатися тут про ті таємні операції, які досить виразно для них описано.

Автор не вважав за доречне писати латиною, бо не міг повірити, як багато хто інший, що трактувати про ці високі Таємниці народною мовою означає їх розкривати; він пішов за прикладом кількох Філософів, які вирішили, що їхній твір [або трактат] має носити [згаданий] характер їхньої країни. Його першим задумом було також прислужитися своїм співвітчизникам, і він не сумнівається, що коли цей трактат видасться учням Гермеса бодай чимось вартим, знайдуться такі, що перекладуть його будь-якою мовою, якою їм заманеться.

Загальне
пояснення
Емблеми

Переклад із французької. Не слід сподіватися знайти тут докладне пояснення, яке відсунуло б завіси, розпростерті над філософською Загадкою, щоб показати Правду зовсім оголеною; бо якби це було [зроблено], не лишилося б нічого іншого, як спалити всі писання Філософів: Мудрі не мали б більше жодної переваги над Невігласами; і ті, й ті були б однаково вправні в цьому дивовижному мистецтві.

Тож слід вважати достатнім бачити в цьому зображенні, як у дзеркалі, стислий виклад усієї таємної філософії, що міститься в цій невеликій книжці, де всі частини цієї Емблеми пояснено так ясно, як лише дозволено.

Ті, хто посвячений у Філософські таємниці, легко й одразу збагнуть сенс, прихований під цим зображенням. А ті, хто не має цього світла, мають розглядати тут загалом взаємну відповідність між Небесами і Землею за посередництвом Сонця і Місяця, які є ніби таємними узами цього Філософського союзу.

Вони побачать у практиці Діла два параболічні струмочки, які, таємно зливаючись [або змішуючись] між собою, народжують таємничий Трикутний Камінь, що є основою мистецтва.

Вони побачать таємний і природний Вогонь, дух якого, проникаючи в Камінь, сублімує його в пари, що згущуються в Посудині.

Вони побачать, якої сили набуває сублімований Камінь від Сонця і Місяця, які є його Батьком і Матір'ю і від яких він одразу успадковує свою першу Корону Досконалості.

Вони побачать у продовженні практики [або в поступі Діла], що мистецтво дає цій Божественній Рідині подвійну Корону Досконалості через перетворення Елементів і через видобування та очищення Начал, завдяки чому вона стає тим таємничим Жезлом Меркурія, що творить такі дивовижні метаморфози.

Вони побачать, що цей самий Меркурій, наче Фенікс, який народжується наново у Вогні, досягає через Магістерій останньої досконалості фіксованої Сірки Філософів, що дає йому верховну владу над трьома родами Природи; найсуттєвішим знаком цього є потрійна Корона (на яку з цією метою поставлено ієрогліфічне зображення Світу).

Щоб прочитати «Герметичний тріумф» повністю, скористайтеся будь-яким із посилань нижче.