Знову з Yahoo-групи Doc Kunda
--- У [e-mail видалено], "ma ni" <statonberg@...> пише:
> Вінсе,
> Ти стверджуєш, що дві речі заважають тобі (чи твоїй дослідницькій команді)
У мене немає дослідницької команди. Хіба що я, я сам і ще раз я.
> Твоя третя проблема, схоже, полягає в розбіжностях щодо
> гіпотетичної ідентифікації.
Я просто модератор цієї теми й розсилки, і якщо люди роблять
безвідповідальні заяви, які явно суперечать тому, що ми вже
знаємо, я на це вкажу. Це не моє дослідження, і я не
писав жодних книжок на цю тему, тож не вважаю себе зобов'язаним платити за
відповіді для всіх, яких вони часом так нервово прагнуть отримати,
а за відсутності відповідей пишуть зневажливі дописи про весь
цей корпус праць, як уже бувало.
> І ще одне: оскільки це ТИ робиш малоймовірну заяву
> (неперевірена ідентифікація на основі малоймовірного характеру росту),
Я не роблю жодних заяв, а лише часом бурхливо сперечаюся про те, що ця книжка і
ці теорії чітко показують.
Цей, як ти кажеш, малоймовірний характер росту може бути саме тим, на чому нам
треба зосередитися. Чому ти називаєш його малоймовірним — бо він не відповідає
звичним очікуванням того, що люди шукають. Світ мікології й досі
прокладає нові шляхи (і це не каламбур)
щодо безстатевого розмноження грибів класу Basidiomycetes,
до якого належить Amanita muscaria.
Колись у минулому тисячолітті багато освічених людей
очікували, що твій човен упаде з краю світу, якщо ти запливеш
надто далеко на захід від європи. Можливо, Amanita належить до
власного підкласу грибів зі своїм дивовижним і несподіваним (для
освіченої людини) характером росту.
> Тягар доведення лежить на ТОБІ.
На мені немає жодного тягаря доведення. Я знаю, що Amanita muscaria дає
культури, що складаються переважно з білого волокнистого міцелію, на відповідному
середовищі. Я знаю, що цей продукт при вживанні відтворює дію
Amanita muscaria. Мені не треба цього доводити, будь-хто, хто захоче
повторити ці експерименти, легко зможе це зробити, прочитавши працю
пана Тітера.
> Твердження, що темні грибні
> гіфи не можуть бути Mucor, не доводить, що це не він,
Наявність білого волокнистого міцелію, що становить понад 99%
культури, безумовно доводить, що це не мукор, бо мукор НІКОЛИ не
має такого характеру росту.
> і так само не
> підтверджує твою заяву, що це Amanita.
Хіба я десь кажу, що це Amanita, чи я кажу, що це культура, отримана
з Amanita? Це 2 різні речі. Навіть пан Тітер визнає,
що це може бути не чиста культура, але суть ніколи не була
в цьому. Суть у тому, що ми, можливо, натрапили на таємний метод,
яким древні брали невелику кількість життєдайного гриба і
перетворювали його на невичерпний запас культури з тією ж дією, що й
гриб. Описи дуже добре збігаються, якщо подивитися на лабораторні
результати, а потім прочитати опис із давніх текстів. Я
не думаю, що древнім було б хоч трохи діло до наших мікологічних
суперечок, бо вони тягнулися б по ще один келих життєдайного
напою чи коржик живого хліба, не переймаючись тим, на чому ми часом
зациклюємося в цій групі
> Те, що Amanita використовували як інокулят, може дати якісь
> докази, але далеко не
> достатні, бо неймовірність надто велика.
Неймовірність чого така велика?
Щиро
Вінс
\~/@ ~~. Любов і мир, Намасте
~ (-<: ] -> Вінс, він же Doc Kunda
/~\@ ~~` Міський шаман