Як зробити амброзію — відеоурок

Опис

Товариство «Амброзія» прагне повернути справжній Святий Грааль нашим братам і сестрам, які втратили давню таємницю.

Ділитися давнім Таїнством із нашими братами й сестрами, які бажають скуштувати медово-солодкого знання Божественного.

Досліджувати й навчати таємниць Таїнства, що містяться в давніх релігійних текстах світу.

Члени Товариства «Амброзія» вірять, що гриб Amanita muscaria — це Плід Дерева життя з першої книги Біблії і що за свою довгу історію релігійного вжитку й поклоніння він набув сотень Божественних Імен.

Що Amanita muscaria — первісне релігійне Таїнство найдавніших індоєвропейських народів, справжня безсмертна Сома Вед і божественна Хаома Заратустри. Що легендарну амброзію та нектар давньогрецької міфології готували із Золотих яблук безсмертя.

Що гриб Amanita muscaria уособлювали давньоєгипетські боги Осіріс і Гор, перський бог Мітра, грецький бог вина Діоніс, скандинавський бог Одін і його поетичний мед натхнення.

Що гриб Amanita muscaria — це ранньохристиянська Євхаристія, чиє тілесне воскресіння за три дні є земним джерелом Живого хліба, що множиться, Священного вина і Святого Грааля.

Що Amanita muscaria — це крилатий Гермес середньовічних герметичних шкіл і жаданий алхіміками безсмертний Філософський камінь. Що таємницю здатності Amanita muscaria воскресати та її широкого вжитку як Таїнства можна знайти також у Таро, окультизмі, християнській містиці, фольклорі й казках.

Розшифровка

[00:00] Вітаємо! Сьогодні ми в Gardens of the Ancients, де готуємося робити те, що ми називаємо нашою амброзією. Беремо заморожений виноградний сік; ми використовуємо щонайменше три банки замороженого виноградного соку. Це називається карбой; ось у ньому все й змішуватиметься. Карбой, піддон, водяна баня — і це основні речі на— ну, крім, е-е— ми використовуємо воду зворотного осмосу, яка— ми все це пройдемо буквально за хвилину. Я зберу

[00:30] все докупи. Ем, але це основні речі для перших кроків у виготовленні нашої всесвітньо відомої амброзії Gardens of the Ancients. Добре, отже, перше, що ми робимо— перепрошую, я пройшов перед камерою— ми розгортаємо, розгортаємо картон, як уже вийде. Отже

[01:00] це те, чим ми користуємося тут, бо ми, ми тут робимо її у великих кількостях. Галонні бутлі з широким горлом — це радше те, що знайдеться для домашнього вжитку. О, і ще важлива річ— сподіваюся, мене чути— вам потрібна лійка, хоч якась. Перший крок у нашому процесі виготовлення нашої всесвітньо відомої амброзії — вилити наш заморожений виноградний сік у те, що ми, ми називаємо нашим карбоєм, де

[01:31] він житиме наступні 3 тижні, поки росте. І ми беремо по три банки на кожен, кожен бутель, і будь-який заморожений виноградний сік— хоч який вам до смаку, хоч який ваш особистий улюблений, той, власне, і— вибір за вами. Ми віддаємо перевагу… втім, але відомо, що люди брали яблучно-вишневий, яблучно-малиновий,

[02:03] просто— хоч який сік вам до вподоби, він, він підійде. І, на щастя, у нас є— ми використовуємо воду зворотного осмосу, яку вважаємо найкращим чистим джерелом води для нашого продукту тут. Загалом робимо так, як написано в інструкції на банці соку. Наливаємо туди стільки

[02:33] води, і, ну— добре. Добре, це звичайний пакувальний матеріал Tyvek. Він дихає; по суті, він не пропускає туди нічого, крім повітря. І, і ось як ми його кріпимо, щоб, щоб

[03:04] Amanita— амброзія мала змогу дихати, поки вона, ем, росте. Ось що, як ми з'ясували, працює найкраще. А ми зараз у кімнаті пастеризації, як, як ми її називаємо. У нас стоїть електроплитка з жаростійкими кахлями. Вода досі там, сік досі там, усе так само, як ми залишили, і зараз ми, е-е,

[03:34] увімкнемо її. І що ми робимо— знову ж таки, у нас це налаштовано за, за роки, роки досвіду— коли ми вмикаємо саме цю плитку десь на годину, вона доходить до потрібної температури 170, 175°, яка, за даними науки, необхідна для пастеризації. І знову ж таки, це просто накриття, щоб

[04:04] тепло не виходило, і воно гріло з усіх боків, як у духовці. І тепер усе, що ми робимо, — чекаємо годину. Даємо цьому готуватися годину. У нас є цифровий термометр, який— повернемося за годину, мабуть, повернемося десь за 30 хвилин, а потім за годину, щоб переконатися, що все йде як слід, просто щоб— не спускати з цього очей. Але по суті це і є пастеризація. Добре, ми тут, е-е, з пастеризацією.

[04:38] Воно стоїть на 175 уже, е-е, ну, десь півтори години, але ці, ці останні 30 хвилин — найважливіші. Тож я перевірив; температура досі тримається десь між 170 і 75, як нам і подобається. Тож тепер ми просто дістанемо його і вимкнемо, і воно, і воно стоятиме тут,

[05:08] доки не охолоне до кімнатної температури. І щойно воно дійде— щойно воно дійде до кімнатної температури, тоді ми зробимо— перейдемо до етапу інокуляції, про який буде друга частина цього відео, тож залишайтеся з нами, буде багато цікавого. З поверненням до Gardens of the Ancients. Сьогодні, сьогодні ми будемо інокулювати нашим грибом Amanita пасте— пастеризований виноградний сік, який ми зробили день тому. А інструменти, які нам потрібні, якими ми користуємося,

[05:39] такі маленькі, як оце— це завбільшки десь із восьму частину чайної ложки. І це процес інокуляції для амброзії з Amanita muscaria, яку ми робимо. Спочатку знімаємо кришку. О, до речі, найкраще робити це в провітр— ну, знаєте, непровітрюваному місці, де немає особливого вітру й небагато, ем, вологи; якомога сухіше і якомога спокійніше, в, у повітрі. Кількість, яку ми використовуємо, — оце—

[06:12] може, це навіть забагато, можна вважати, що забагато, але саме стільки я набрав цього разу. І ми знімаємо кришку, кидаємо це всередину і ставимо кришку назад, щоб зберегти пастеризацію, чи то, чи то чистоту всередини наскільки, наскільки, наскільки це можливо, можливо. А потім просто кладемо, кладемо папір назад— папір Tyvek, завдяки якому воно дихає,— трохи розпушуємо його, щоб

[06:42] переконатися, що туди потрапляє достатньо кисню чи повітря, і стежимо, щоб гумка, гумки сиділи якомога тугіше. І на сьогодні це все щодо інокуляції— добре, ось ми

[08:00] сьогодні. Ем, минуло— ми знову в лабораторії амброзії. У нас 21 день росту нашої амброзії з, з грибом Amanita. Це шар соку, тут плівка, а ось це — руно. Це дуже здорове на вигляд руно з огляду на те, що ми насправді шукаємо; це, можна сказати, майже ідеально, як я люблю казати. Наступний крок у процесі, у нашому процесі, — взяти б— злити все, відділяючи

[08:31] руно від, е-е, соку. Тож ми, ми знімаємо це, піднімаємо це. У нас є сито і, і банка на галон, щоб, щоб зібрати сік, і дуже повільно ми зливаємо сік у банку. Проціджуємо, щоб прибрати будь-які залишкові

[09:01] шматочки— ох, не знаю— плівки, які можуть бути небажаними в продукті, тому ми й проціджуємо. Тож корисно, хоч би в яку банку ви зливатимете,— знати, скільки соку у вас було на початку. І з часом ви це, це якось з'ясовуєте, але ми знаємо, що отримаємо приблизно галон

[09:31] з кожної партії, коли робимо це з, ем— і я знаю, що заступаю, тож— але головне, ми показуємо вам, як— це просто зливання. Ось так даємо цьому полежати зверху, чекаємо, поки стече, тоді знатимемо, що ми майже все забрали— ось воно— добре. І це приблизно стільки, скільки ми хочемо з цього взяти. Тепер наступний крок: прибираємо це з дороги і накриваємо це,

[10:06] бо ми перенесемо це на нашу кухню. Залишаємо це ось так, доки не будемо готові повернутися за пару годин, бо ми можемо зібрати руно з плівки, з якого можна виростити майбутні покоління. Опис того, що ми використовуємо для процесу декарбоксилювання Amanita: у нас каструля з окропом, миска з нержавійки та зайва амброзія, яку ми щойно злили. У нас є кілька стерилізованих

[10:37] банок для консервації, і це, загалом, усе, що нам потрібно, щоб почати цю частину процесу. Тож перше — ми виливаємо, ох, я б сказав, приблизно половину амброзії в миску з нержавійки— трохи більше.

[11:10] А ця кришка, що тримала там пару, кладеться зверху сюди, і ми ставимо це над окропом і чекаємо. І поки чекаємо, ми певні, що воно має дійти до певної температури— здається, десь одна— ну, може, десь 200, щоб випалити кислоту, якої ми намагаємося позбутися.

[11:47] І одне з того, що справді потрібно робити, коли готуєте це так, як ми, — час від часу помішувати, бо воно, ем, виводить— виводить нагору, випаровує ті кислоти й домішки, яких ми намагаємося позбутися. Але з часом— це, мабуть, не таке давнє, як увесь процес, але ми, десь пару років тому, ми нещодавно з'ясували, що коли беремо цукор і посипаємо ним зверху,

[12:17] з'являється реакція, яка нам показує— і ось реакція, яка нам показує— коли від цукру стільки піни, то нам ще щонайменше, ем, 30 хвилин, а може, й годину до того, як воно буде декарбоксильоване. І ми любимо далі помішувати, бо саме цього ми й намагаємося позбутися. Зрештою, коли ми в якийсь момент кидаємо в нього цукор— а це може бути будь-коли між годиною після початку і 2 годинами після початку,— коли цукор

[12:47] кинуто, реакції не буде, ніякої білої піни, як— гаразд. Тож ми вже, ми наближаємося до кінця. Зараз ще трохи досиплемо цукру, сиплемо— зніми це. Не думаю, що щось повернеться. Ой, це трохи забагато. Але якщо ми не

[13:18] бачимо жодної білої піни, ми знаємо, що це кінець. Навіть коли помішуєте, має бути видно хоч щось. Тож у нас кінцева партія, і ми в Товаристві розливаємо її в банки, бо згодом це відправлять, е, члену, члену Товариства. Якщо робите це вдома, можна взяти майже будь-яку скляну банку з кришкою,

[13:53] якщо ви, ви вип'єте це одразу. Якщо збираєтеся зберігати, то на будь-який тривалий час краще розлити в банки для консервації. Ось, ось і все. Тепер треба закрити кришкою. Частиною процесу, про яку я згадував раніше, був збір руна, і ми любимо брати щонайменше два зразки з кожної партії для майбутніх поколінь.

[14:24] Тож як це робиться— ну, по суті, ось, ось контейнер зі старим ру— чи то новим руном. А це, по суті, просто, ем— якщо можете навести фокус,— це, це шпажка для барбекю, зігнута під 45°. У неї гарне гостре вістря, і вона— ми з'ясували, що нею дуже добре діставати, діставати ті шматочки руна, які нам потрібні. Тож для цього ми знімаємо папір, просуваємо це всередину і просто проводимо нею по

[14:56] поверхні руна. Ось, у нас гарний шматочок, і ми просто кидаємо його туди ось так, ось так. І ми покладемо десь по два шматочки в кожну банку, просто для нащадків, як, як то кажуть— добре, ось один у нас є. І вони живуть ось тут до наступного разу, або до якогось моменту в майбутньому, коли

[15:27] ми захочемо використати руно замість порошку Amanita для приготування амброзії.