3. Стародавній світ

Щоб зрозуміти давні оповіді про Траву безсмертя, ви насамперед мусите збагнути, чим сучасний світ, у якому ви живете, відрізняється від стародавнього євразійського світу. Ці давні оповіді постали в суспільствах, чий світогляд цілком не схожий на ваш, тож важливо, щоб ви почали розуміти той давній світогляд, у якому ці оповіді народилися.

Перша велика відмінність полягає в тому, що сучасні люди по все потрібне ходять до крамниці; ба більше, більшість людей на Заході сьогодні цілковито залежать від крамниць. Натомість наші предки жили в самій крамниці: з лісів, полів і струмків надходило все, чим вони користувалися, і саме від Природи вони залежали в усьому — в їжі, одязі, житлі, ліках і всьому, без чого не обійтися людському життю. Як правило, первісні люди знають кожну рослину й кожну тварину свого довкілля і знають, як ними скористатися, якщо їм є застосування. У багатьох давніх євразійських суспільствах були цілителі, які майстерно лікували сильнодійними рослинами. Вони робили це без тих знань про хімію цих процесів, якими ми володіємо нині, адже лише 1806 року один блискучий хімік виділив морфін з опію і назавжди змінив наше уявлення про те, як насправді діють ці чарівні рослини.

Погляд сучасної людини на світ загалом цілком відмінний від давнього уявлення про всесвіт. Порівняно недавній винахід телескопа й мікроскопа в 1600-х роках змінив світогляд, що в основному без змін проіснував тисячі років, і розширив сучасний всесвіт у мільйони разів порівняно зі старим світоглядом. Коли ви дивитеся на зоряне нічне небо, ви знаєте, що деякі з цих зірок віддалені від нас на трильйони миль; для давніх людей Сонце, Місяць, планети й зорі були лише за кілька миль, і такі речі, як комети, лякали їх, бо їх вважали такими близькими

Мікроскоп розширив світогляд у протилежному напрямку

.

і докорінно змінив наше уявлення про Природу та про наше власне фізичне тіло. Він розкрив причини багатьох хвороб і клітинне диво всього живого Творіння. Для давніх людей усе це було цілком невідоме: хворобам, наприклад, приписували надприродні причини, тобто демонів, чаклунство тощо, або невиразні природні причини на кшталт отруєння, поганої води, їжі чи повітря. Остаточна таємниця того, як розмножуються рослини, тварини й люди, теж була великою загадкою для давніх людей, чиє існування залежало від таємничої плідності рослин, тварин і їх самих

.

Ще одна докорінна відмінність між стародавнім і сучасним світами — те, як уявляють божества, або Бога (богів): у стародавньому світі «богами» вважали лише те, що можна було побачити людським оком, що було до того ж фізично «безсмертним» і приносило людству користь або наганяло на нього страх, — як-от Сонце, Місяць, Земля, Небо і Вогонь.

У давній індоєвропейській теології богом «небес» був Небесний Батько: латиною — Ju-piter (Юпітер), грецькою — Zeu-pater (Зевс), санскритом — Dyaus-pita, праіндоєвропейською — Dyeus-pater, а в германців — бог Tues, як у слові Tuesday. Небесний Батько давніх народів — це те саме Небо, яке ви бачите щодня, небо, що приносить сонячне світло, дощ, вітер, смерчі, град, грім, блискавку, повінь чи посуху, а подеколи й суцільну брилу каменю, яку ми називаємо метеоритом. Здебільшого Небесний Батько був добрим божеством, але він міг бути й дуже руйнівним, навіть масовим убивцею людей. Давні люди добре усвідомлювали цей руйнівний бік Небесного Батька і завжди прагнули бути в нього в ласці. На відміну від сучасного світу, давніх атеїстів не існувало, бо кожен міг ясно бачити Небесного Батька, і лише ідіот став би стверджувати, що Неба не існує.

Натомість сучасний світогляд знищив давніх богів Сонця, Місяця, Землі й Неба. Оскільки видимому, або справжньому, «Богові» вже немає місця в нашому фізичному всесвіті, сучасні люди мають лише «надприродних» богів. Ці сучасні уявлення про невидимого Бога — це, звісно ж, наш спосіб зберегти давнього Небесного Батька живим у наших умах і суспільствах ще довго після того, як ми скинули його з престолу й своєю наукою зруйнували його небеса.

Сучасні люди мусять завжди пам’ятати, що боги давніх людей — це завжди справжні речі і що оповіді про цих справжніх богів описують щось справжнє.

Тож якщо ми сліпо припустимо, що давнє уявлення про Бога було таким самим, як наше сучасне уявлення про надприродного бога, то все, що давні оповіді кажуть про цих справжніх богів, ми завжди тлумачитимемо хибно, і в результаті не зрозуміємо справжньої мудрості, яку містять ці давні оповіді про ці справжні речі.

Ще одна дуже важлива річ, про яку слід пам’ятати: давні люди завжди уособлювали цих справжніх богів у своїх оповідях; тож якщо ви наївно вірите, що оповідь розповідає про «особу», яка в ній діє, і не знаєте, що йдеться про справжнього Бога/річ в уособленні, ви можете завести себе в надприродну пустелю, де немає нічого справжнього. У пустелю, де всім правлять плутанина, ілюзія і нерозуміння, а розуму не знайти.