2. Індоєвропейці

Мета цього розділу — не заглиблюватися в докладне дослідження індоєвропейських народів, а лише дати вам певне тло, яке допоможе зрозуміти, чому релігії, засновані на Траві безсмертя, так широко поширені по всій Євразії. Я заохочую читача вивчати індоєвропейські народи та їхню історію значно докладніше й глибше, адже для багатьох читачів із євразійським корінням це їхні давні предки.

Термін «індоєвропейський» власне позначає дуже велику мовну родину, до якої належать англійська, французька, латина, грецька, гельська, іранська, гінді й санскрит — і це лише деякі з них. Історично ця мовна родина була поширена від Індії до Ірландії, звідси й назва «індоєвропейська».

Усі індоєвропейські мови походять від спільної давньої прамови, нині вимерлої, яку називають праіндоєвропейською. Оскільки всі індоєвропейські мови мають спільного предка і багато в чому досі дуже схожі між собою, мовознавці загалом переконані, що близько 7000 років тому всі індоєвропейськомовні люди на світі жили на порівняно невеликій території, яка, як вважають, лежала на північ або північний схід від Чорного моря.

(Карта: біла овальна область — одна з імовірних прабатьківщин, друга лежить трохи на захід від неї, на північ від Чорного моря; стрілки показують шляхи розселення на всі довколишні території.)

Вважають, що саме в цей час праіндоєвропейці першими приручили коня для верхової їзди. Є також археологічні свідчення того, що ці люди почали широко розвивати й застосовувати колесо для возів і фур; ця технологія, яка значно збільшила рухливість, вважається однією з причин індоєвропейського розселення.

Приблизно 6000 років тому починається розселення індоєвропейськомовних народів із цієї прабатьківщини на схід — у степи Центральної Азії — і на захід — у Центральну Європу.

Приблизно 5000 років тому відбувається нова хвиля розселення — у Месопотамію, Персію, Європу, а на схід — ще глибше в степи.

Близько 4000 років тому відбувається велике розселення, від якого походить більшість сучасних індоєвропейських мов; ця хвиля поширює індоєвропейські мови на величезних просторах Європи, Близького Сходу, Центральної Азії, Північної Індії та Сибірського степу аж до Маньчжурії.

Менш ніж 1400 років тому піднесення ісламу поширило неіндоєвропейську арабську мову на значній частині колишніх грекомовних і перськомовних земель Близького Сходу та Північної Африки.

Приблизно 900 років тому починається переміщення монгольських і тюркських племен, яке через війни, геноцид і асиміляцію значно зменшує кількість індоєвропейськомовних племен у степах, а згодом розриває індоєвропейський мовний континуум вторгненням на землі нинішньої Туреччини, де турецька мова витіснила грецьку.

За останні 500 років, з початком епохи Великих географічних відкриттів, індоєвропейськомовні народи поширюються в азійські степи, Сибір, Північну й Південну Америку, Індію та Східну Азію, Австралію та Африку.

Близько 200 років тому європейські дослідники привозять до Європи давні писемні пам’ятки з Індії, як-от Рігведу, а з Персії — Ясну; і та, і та на той час були в Європі невідомі.

Мовознавці швидко виявили, що санскрит і давньоперська мова близько споріднені з латиною та грецькою, — так народилося вивчення індоєвропейської мовної родини.

Нині половина населення світу розмовляє індоєвропейською мовою як першою або другою.