21. Цитати з Нового Заповіту

Новий Заповіт — мабуть, найбільш хибно зрозуміла й хибно витлумачена книга з усіх, що будь-коли були написані: і віддані християнські вчені, і ті, хто ненавидить цю книгу та християнство, однаково й гадки не мають, про що ця книга насправді, а саме — про Сому.

Від інших давніх текстів про Бога-Рослину Сому це зібрання книг відрізняє — і саме це спричинило плутанину — широке уособлення Рослини Соми в образі героя «Христа Ісуса» в оповіді, написаній так, ніби йдеться про справжню історичну подію.

Цитати дібрано так, щоб показати: Христа належало «куштувати», «їсти», і він існує «від початку» — а все це неможливо для людини. Слова, надруковані жирним шрифтом, — це нібито слова, що вийшли просто з уст Ісуса як засновника християнства.

Молоко Слова

Скуштувати Господа

Живий камінь

1 Петра 2:2-4

2. Як новонароджені немовлята, прагніть щирого молока слова, щоб від нього вам зростати:

3. Якщо ви скуштували, що Господь милостивий.

4. Приступаючи до Нього, як до каменя живого, людьми відкинутого, але Богом вибраного й дорогоцінного.

Скуштувати Небесного дару

Євреїв 6:4-5

4. Бо неможливо тим, хто раз був просвічений, і скуштував небесного дару, і став причасником Духа Святого.

5. І скуштував доброго слова Божого та сил прийдешнього віку.

Жива вода

Євангеліє від Івана 7:37, 38:

«37 Останнього ж, великого дня свята стояв Ісус і кликав, кажучи: Коли хто спраглий, нехай прийде до Мене і п’є.»

«38 Хто вірує в Мене, як каже Писання, у того з черева потечуть ріки живої води.»

Amanita muscaria — цілком унікальна наркотична рослина: якщо спожити її у великій кількості, вона робить сечу сильно психоактивною.

Хліб життя

Євангеліє від Івана 6:48-58

48. «Я — той хліб життя.

49. Ваші батьки їли манну в пустелі — і померли.

50. Це хліб, що сходить з неба, щоб людина могла їсти його і не вмерла

51. Я — хліб живий, що зійшов з неба: хто їстиме цей хліб, той житиме повік; а хліб, що його Я дам, — це плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.

52. Тож юдеї сперечалися між собою, кажучи: Як може ця людина дати нам їсти свою плоть?»

(Це дуже слушне запитання: для мудрих — очевидний натяк, що говорить зовсім не людина, а для необачних — чудовий спосіб відвернути увагу, який підтримує ілюзію, ніби розповідають про реальні події.)

53. «Тоді Ісус сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: якщо не їстимете плоті Сина Людського і не питимете Його крові, не матимете в собі життя.

54. Хто їсть Мою плоть і п’є Мою кров, той має життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня.

55. Бо плоть Моя — справді їжа, а кров Моя — справді питво.

56. Хто їсть Мою плоть і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, а Я в ньому.

57. Як Мене послав живий Отець і Я живу Отцем, так і той, хто їсть Мене, житиме Мною.»

58. «Це той хліб, що зійшов з неба, — не так, як ваші батьки їли манну й померли: хто їсть цей хліб, житиме повік.»

‘Слово Боже

Євангеліє від Івана 1:1-4, 14

1. «На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог.

2. Воно на початку було в Бога.

3. Усе через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало.

4. У Ньому було життя, і життя було світлом людей.

14. І Слово стало плоттю і оселилося між нами (і ми бачили Його славу, славу як Єдинородного від Отця), повне благодаті та істини.»

А тепер порівняйте з тим, що Рігведа каже про Сому:

РВ 1X87 2cd «Батько богів, прародитель рушійної сили, опора неба, основа землі.»

РВ 1X76 4 «Володар усього, що бачить сонячне світло, Сома очищає себе, тріумфуючи над Пророками; він змусив Слово Шляху зазвучати, він, кого очищає сонячний промінь, він — батько віршів, поет-майстер, якому досі немає рівних.»

Слово Нового Заповіту неможливо припасувати до людини, хоч як викручуй логіку й віру. Зате воно без жодних труднощів ідеально пасує до красномовного Слова Шляху з Рігведи — батька Богів, Майстра-Поета.

Син Божий

Івана 3:16-17

Найчастіше «цитований» рядок з усіх писань Нового Заповіту — Івана 3:16.

16. «Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.

17. Бо не послав Бог Сина Свого у світ, щоб засудити світ, а щоб світ через Нього спасся.»

«Людина» чи справжній Син Божий — Amanita muscaria, Трава безсмертя? Усе уявлення про християнство цілковито змінюється залежно від того, якої точки зору дотримуватися. У «Людини» є Бог, який вимагає людської жертви — досконалої людини, — щоб спокутувати людську неслухняність (свободу волі); люблячого Бога тут немає.

«Зілля життя»: Небесний Батько посилає свого сина (Amanita muscaria) — найбільший дар природи людині. Люблячий, дбайливий Бог, батько, що дає, а не вимагає. Син приносить людству свої дари — Мудрість, пророцтво, радість, нове життя, здоров’я, любов, безсмертя, — і навіть принесений у жертву, він живе знову.

Слово життя

1 Івана 1:1-2

1. «Те, що було від початку, що ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали і чого торкалися наші руки, — про Слово життя;

2. (Бо життя з’явилося, і ми бачили його, і свідчимо, і звіщаємо вам те життя вічне, що було в Отця і з’явилося нам.)»

Цього просто неможливо віднести до «людини», хоч як напружуй уяву. Зате це бездоганно пасує до Трави безсмертя. Слово життя Нового Заповіту складене з двох рігведійських назв Соми — Слово Шляху і Зілля життя. Підставте «зілля життя» замість «Слова життя» — і матимете цілком логічне твердження. А в контексті культу зілля воно цілком логічне й у тому вигляді, як написане.

Хто такий Христос?

Матвія 22:41-46

41. «Коли фарисеї зібралися разом, Ісус запитав їх.

42. Кажучи: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.

43. Каже Він їм: Як же тоді Давид у дусі називає Його Господом, кажучи.

44. Сказав Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки Я не покладу

ворогів Твоїх підніжком для ніг Твоїх?

45. Тож коли Давид називає Його Господом, як Він може бути його сином?

46. І ніхто не зміг відповісти Йому ані слова, і від того дня ніхто вже не питав Його більше ні про що.»

Мені довелося перечитати це висловлювання кілька разів, щоб по-справжньому зрозуміти це найглибше запитання в рядку 45. Висловлювання в рядку 44, процитоване з Псалма 110.1, написане з погляду писаря, тобто від третьої особи, тож у ньому сказано: Господь (Бог) сказав моєму (писаря) Господеві (цареві Давиду).

Тут «Ісус» за допомогою хитромудрого запитання прямо заявляє, що жоден син Давида, зокрема й він сам, ніколи не міг би бути Христом. А це висловлювання засновника християнства цілковито суперечить вірі всіх християнських Церков, які стверджують: «Ісус, син Давидів, — це Христос».

Вислів «у дусі» — це новозавітний спосіб сказати «сп’янілий від Соми». У перському вжитку Соми було звичаєм, щоб щоразу, коли маг чи князь споживав Сому, поруч був писар, який записував кожне слово розмови цієї людини з Богом Сомою або інші враження від її досвіду; цей запис спілкування людини з «живим» Богом — корінь давньої практики пророцтва.

Багато християн здивувалися б, дізнавшись, що Релігію, яку тепер називають християнством, сфабрикували пізньоримські імператори у відчайдушній спробі втримати докупи імперію, що розвалювалася. Елементи кількох різних релігій поєднали, щоб створити «вселенську», або Католицьку, Церкву, засновану для того, щоб стабілізувати й об’єднати Римську імперію.

Зороастризм, мітраїзм, культ Діоніса, культ Ісіди та Осіріса, культ Амона і багато інших — усе це використали, щоб створити християнство. Усі ці давні релігії були поширені по всій пізній Римській імперії, і їх досі можна розпізнати в сучасному християнстві: культ Ісіди став культом Діви Марії, Мітра/Осіріс/Діоніс, поєднані разом, стали Христом, а кожен християнин знає, що гімни й молитви закінчуються словом «Амінь» — ім’ям давньоєгипетського бога Амона. Тексти Нового Заповіту, на яких ґрунтується християнство, значною мірою редагували за змістом і навіть переписували люди, найняті римськими імператорами для створення цієї нової релігії. Багато текстів, що не вписувалися в нову схему, просто вилучили зі списку прийнятних, а деякі й відверто заборонили.

Це чудовисько Франкенштейна, витвір Римської імперії, вже майже 17 століть веде війну, намагаючись підкорити або викорінити всі інші системи вірувань, щоб стати «Вселенською» церквою світу. Вони воювали з єретиками, вченими, відьмами, язичниками, людьми інших релігій і відколами власної релігії. Цей культ людських жертвоприношень, що маскується під релігію, насправді є політичною машиною, створеною для завоювання світу.

Хоча я ціную тексти Нового Заповіту як одне з джерел відомостей про Бога Сому, «християнська релігія» в її нинішньому вигляді мені зовсім ні до чого.

Адам і Єва, фреска, каплиця Пленкуро