Вельзевул

Ba‘al Z bûb
Ba‘al HaZvuv
Ba‘al Azabab
Баал-Зевув
Баалзевув
Вельзевул
Веельзевул
Baal muian
Dominus muscarum
Повелитель мух

Ім’я Вельзевул походить від давньосемітського Ba‘al Z bûb; івритом Ba‘al Z bûb означає «Повелитель мух» (ba‘al івритом — «пан, господар, власник», а z bûb — збірний іменник на позначення «мухи»). Арабською це ім’я збереглося як Ba‘al HaZvuv або Ba‘al Azabab — знову ж таки, дослівно «Повелитель мух». Септуагінта передає це ім’я як «Baalzebub» і як «Baal muian», тобто Баал мух. Грецькою це «Beelzeboub», латиною — «Beelzebu-b»; Ієронім прочитав і переклав це ім’я латиною як «Dominus muscarum», і всі ці імена в перекладі англійською означають «Повелитель мух».

У Природі відома лише одна форма життя, що має над мухами владу настільки велику, щоб її можна було назвати «паном, господарем, власником» Мух, — це гриб червоний мухомор, або «мушачий гриб», з науковою назвою Amanita muscaria; видова, або друга, назва «muscaria» походить через латину від грецького «muagros» («мисливець на мух»). Нерідко можна побачити, як навколо кожного гриба A. muscaria, що росте, на землі лежить кільце оглушених мух, які впали з капелюшка або були здуті з нього вітром; часом ці оглушені мухи густо вкриті білим шаром спор, що осипалися з A. muscaria. Свіжий червоний мухомор дуже успішно приваблює й оглушує мух, адже виробляє речовини, схожі на статеві феромони мух, щоб їх приманити, та інші речовини, щоб їх сп’янити. Це унікальна поведінка гриба, яка допомагає поширювати його спори через цих приманених і тимчасово оглушених мух. Сушений мухомор, покладений у молоко, збирає мух сотнями, і вони дуже п’яніють, випивши крихітну кількість. Хоча мухомор вважають отрутою для мух, гриб так рідко вбиває їх, що для тих небагатьох, які гинуть, не можна виключити природну смерть як причину загибелі, а переважна більшість оговтується за 12 годин або швидше. Проте в природі Amanita muscaria може одурманити мух аж до повної беззахисності перед їхніми природними ворогами.

Я вважаю, що у випадку Демона Баал-Зевува ми маємо справу з реальною формою життя — «Amanita muscaria», яку в давнину всіляко демонізували «релігійні авторитети».

Ім’я Баал-Зевув уперше засвідчене чотири рази в старозавітній книзі 2 Царів 1: 2-3,6,16

2 Царів 1:2-16 (New American Standard Bible)

«2 І Ахазія впав крізь ґратку у своїй горниці, що була в Самарії, і захворів. Тож він послав посланців і сказав їм: „Ідіть, запитайте Баал-Зевува, бога Екрону, чи одужаю я від цієї хвороби“.»

«3 Але ангел ГОСПОДНІЙ сказав Іллі тішбітянинові: „Устань, піди назустріч посланцям самарійського царя і скажи їм: ‘Хіба тому, що немає Бога в Ізраїлі, ви йдете питати Баал-Зевува, бога Екрону?’

«6 Вони сказали йому: „Якийсь чоловік вийшов нам назустріч і сказав нам: ‘Ідіть, поверніться до царя, що послав вас, і скажіть йому: „Так говорить ГОСПОДЬ: ‘Хіба тому, що немає Бога в Ізраїлі, ти посилаєш питати Баал-Зевува, бога Екрону? Тому не зійдеш ти з ложа, на яке піднявся, але неодмінно помреш.»

«16 Тоді він сказав йому: „Так говорить ГОСПОДЬ: ‘За те, що ти послав посланців питати Баал-Зевува, бога Екрону, — хіба тому, що немає Бога в Ізраїлі, щоб запитати Його слова? — тому не зійдеш ти з ложа, на яке піднявся, але неодмінно помреш.»

Давнє филистимське місто Екрон лежить приблизно за 25 миль від Єрусалима; за часів, описаних у 2 Царів, його займали ворожі филистимські племена, що вторглися на східне узбережжя Середземноморського басейну. Походження филистимлян простежують від їхнього прибуття морем як завойовників, що підкорили групу людей, які вже жили на узбережжі Ханаану та Гази. Ці протофилистимляни були культурно споріднені — зброєю, технологіями обробки металу, керамікою тощо — з мікенським, або протогрецьким, світом і прийшли з місця в Егейському морі, яким більшість науковців вважає Крит, хоча насправді Крит міг бути лише останнім пунктом їхнього відплиття, а не справжньою батьківщиною. Вони підкорили місцеве ханаанське населення узбережжя, що розмовляло західносемітською мовою, і разом підкорені та загарбники створили змішану культуру із західносемітською мовою, яку ми тепер називаємо филистимською; ми гадки не маємо, як филистимляни називали самих себе.

Про первісну мову племен-загарбників, які згодом стали филистимлянами, достеменно нічого не відомо. Є деякі обмежені свідчення на користь припущення, що ці протофилистимляни спочатку розмовляли індоєвропейською мовою. Низка пов’язаних із филистимлянами слів, що трапляються в Біблії, не є семітськими, і в деяких випадках їх, із застереженнями, можна простежити до праіндоєвропейських коренів.

В Екроні ми маємо филистимське місто з індоєвропейським корінням, у якому є Бог, до якого звертаються як до оракула по пророцтво і якого євреї, вороги филистимлян, називають дивним ім’ям «Повелитель мух». Крім того, є й інші боги Середземноморського басейну, божества еллінського світу, що мають певну спільність із филистимським «Повелителем мух», як-от Зевс Апоміос (Зевс, що відганяє мух) і Міагрос, або Міагрон, — у грецькій міфології бог, який проганяв мух і мишей перед жертвоприношеннями Зевсові та Афіні. Ніхто не знає, яким ім’ям самі филистимляни називали свого бога «Повелителя мух».

Отже, титул Вельзевул, «Повелитель мух», спочатку був лише описовою назвою гриба червоного мухомора, яка описувала його глибокий вплив на мух. З часом євреї перетворили цього «Повелителя мух», бога своїх ворогів-филистимлян, на демона, а в пізньохристиянські часи його навіть підвищили до головного демона, суперника самого сатани.

Усе це було б цікаво, але нічого б не означало, якби «Повелитель мух» не з’явився вдруге — драматично й значуще — у Новому Завіті. Дивовижно, але Вельзевул згадується в Новому Завіті сім разів, шість із них — у зв’язку зі зціленнями, які здійснював «Ісус». Крім того, фарисеї звинувачують самого «Ісуса» в тому, що він одержимий «Вельзевулом» або що він сам володіє Вельзевулом: «Він має Вельзевула», Мк. 3:22. Ще примітніша відповідь «Ісуса» на ці звинувачення фарисеїв у тому, що він уживає «Повелителя мух» для зцілення: він жодного разу не заперечує, що вживає його, але рішуче заперечує, що «Повелитель мух» узагалі може бути злом, — через те добро, яке він чинить, що доводять чудесні зцілення, свідками яких вони були!!!

Євангеліє від Матвія 10:24-26 (King James Version)

«24 Учень не вищий за свого вчителя, і слуга не вищий за свого пана.

25 Досить учневі бути, як учитель його, а слузі — як пан його. Якщо господаря дому* назвали Вельзевулом, то наскільки більше назвуть так його домашніх?

26 Тож не бійтеся їх, бо немає нічого покритого, що не відкриється, і потаємного, що не стане відомим.»

*У Рігведі «Господар дому» — одне зі ста восьми імен Соми. У вірші 25 вище поєднання давнього титулу Соми й згадки про «Повелителя мух», тобто Amanita muscaria, червоний мухомор, — дуже добра підказка щодо справжньої етноботанічної ідентичності Вельзевула.

Євангеліє від Матвія 12:22-28 (King James Version)

«22 Тоді привели до нього одного біснуватого, сліпого й німого; і він зцілив його, так що сліпий і німий і говорив, і бачив.

23 І весь народ дивувався й казав: Чи це не син Давидів?

24 А фарисеї, почувши це, сказали: Цей не виганяє бісів інакше, як Вельзевулом, князем бісів.

25 Ісус же знав їхні думки й сказав їм: Кожне царство, розділене саме в собі, спустошується; і кожне місто чи дім, розділений сам у собі, не встоїть:

26 І коли сатана сатану виганяє, то він розділився сам у собі; як же тоді встоїть його царство?

27 І коли я Вельзевулом виганяю бісів, то ким виганяють їх ваші діти? Тому вони будуть вашими суддями.

28 А коли я Духом Божим виганяю бісів, то, отже, прийшло до вас Царство Боже.»

Євангеліє від Марка 3:21-26 (King James Version)

«21 І коли почули про це його близькі, то вийшли, щоб схопити його, бо казали: Він не при собі.

22 А книжники, що прийшли з Єрусалима, казали: Він має Вельзевула, і князем бісів виганяє бісів.

23 І він покликав їх до себе й говорив їм притчами: Як може сатана виганяти сатану?

24 І коли царство розділиться саме в собі, не може встояти те царство.

25 І коли дім розділиться сам у собі, не може встояти той дім.

26 І коли сатана повстав сам на себе й розділився, то не може встояти, а настав йому кінець.»

Вірш 22 вище: «Він має Вельзевула»?

Євангеліє від Луки 11:14-20 (King James Version)

«14 І він виганяв біса, а той був німий. І сталося, коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався.

15 А деякі з них казали: Він виганяє бісів Вельзевулом, начальником бісів.

16 А інші, спокушаючи його, вимагали від нього знамення з неба.

17 Він же, знаючи їхні думки, сказав їм: Кожне царство, розділене саме в собі, спустошується; і дім, розділений проти дому, падає.

18 Коли ж і сатана розділився сам у собі, то як устоїть його царство? Бо ви кажете, що я Вельзевулом виганяю бісів.

19 І коли я Вельзевулом виганяю бісів, то ким виганяють їх ваші сини? Тому вони будуть вашими суддями.

20 А коли я пальцем Божим виганяю бісів, то, без сумніву, прийшло до вас Царство Боже.»

У наведених вище уривках Новий Завіт найближче підходить до того, щоб справді назвати НА ІМ’Я форму життя, яку «Ісус» уживав для чудесних зцілень. Багато років тому я вперше прочитав ці уривки так, як їх зазвичай читають, і подумав: як дивно? Шукаючи пояснення, я довершив роботу перекладачів, переклавши ім’я Вельзевул за його англійським значенням — «Повелитель мух», — і побачив, що йдеться не про Демона, а про гриб Amanita muscaria, як у наведених нижче прикладах.

Євангеліє від Марка 3:22 (King James Version)
Ім’я Вельзевул перекладено за його первісним значенням — «Повелитель мух»

«22 А книжники, що прийшли з Єрусалима, казали: Він має „Повелителя мух“, і князем бісів виганяє бісів.»

І ще:

Євангеліє від Луки 11:15-19 (King James Version)

15 А деякі з них казали: Він виганяє бісів «Повелителем мух», начальником бісів.

16 А інші, спокушаючи його, вимагали від нього знамення з неба.

17 Він же, знаючи їхні думки, сказав їм: Кожне царство, розділене саме в собі, спустошується; і дім, розділений проти дому, падає.

18 Коли ж і сатана розділився сам у собі, то як устоїть його царство? Бо ви кажете, що я «Повелителем мух» виганяю бісів.

19 І коли я «Повелителем мух» виганяю бісів, то ким виганяють їх ваші сини? Тому вони будуть вашими суддями.

Насправді в наведених вище уривках можна підставити червоний мухомор замість Вельзевула, і все одно все матиме цілковитий сенс, особливо з огляду на минулу й нинішню демонізацію цілющого червоного мухомора, як показано в прикладі нижче.

Євангеліє від Луки 11:14-20 (King James Version)
із «червоним мухомором» замість Вельзевула, «Повелителя мух»

«14 І він виганяв біса, а той був німий. І сталося, коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався.

15 А деякі з них казали: Він виганяє бісів «червоним мухомором», начальником бісів.

16 А інші, спокушаючи його, вимагали від нього знамення з неба.

17 Він же, знаючи їхні думки, сказав їм: Кожне царство, розділене саме в собі, спустошується; і дім, розділений проти дому, падає.

18 Коли ж і сатана розділився сам у собі, то як устоїть його царство? Бо ви кажете, що я «червоним мухомором» виганяю бісів.

19 І коли я «червоним мухомором» виганяю бісів, то ким виганяють їх ваші сини? Тому вони будуть вашими суддями.

20 А коли я пальцем Божим виганяю бісів, то, без сумніву, прийшло до вас Царство Боже.»

«Палець Божий» — влучна назва для гриба червоного мухомора, зважаючи на довгу історію його релігійного й лікувального вживання, і, схоже, це спосіб «Ісуса» сказати релігійним авторитетам того часу, які мали себе за праведників, що вони на 100% помиляються у своїй думці про «Повелителя мух». Нижче «палець Божий» замінено на «червоний мухомор», і знову все має цілковитий сенс.

20 А коли я «червоним мухомором» виганяю бісів, то, без сумніву, прийшло до вас Царство Боже.

Звичне християнське тлумачення цих уривків подає Бога/людину «Ісуса», який якимось чином зцілює цих людей своєю божественністю, а потім зазнає наклепу від книжників і фарисеїв, які казали, що він Демон або що він вдається до Демона, щоб чинити ці чудесні зцілення. Власне, «Католицька енциклопедія» каже на тему «Ісуса» й Повелителя мух, «Вельзевула», ось що:

«Проте видається значно розумнішим вважати цю здатність Вельзевула не переказом, а просто звинуваченням, вигаданим ворогами Господа нашого, щоб кинути тінь на його екзорцизми. Інші його чуда, ймовірно, пояснювали, приписуючи їх Вельзевулові, тож так само й ці.»

Хоч це й позабіблійне джерело, тут ми бачимо викладене християнське уявлення, що всі «чудесні зцілення», які здійснював «Ісус», книжники й фарисеї приписували Повелителеві мух.

Замість Бога/людини, якого назвали Демоном, я бачу історію звичайної людини, яка вживала «Повелителя мух», щоб чинити ці зцілення, хоча цей гриб був заборонений і демонізований владою того часу. Діалог між «Ісусом» і «релігійними авторитетами», які цуралися «Повелителя мух» для Лікувального й Духовного вживання, дуже повчальний. А остаточна мораль цієї історії така: форма життя, яка зцілює, не може бути злом, хоч би що казали чи в що вірили «авторитети» вашого часу.

Справжня амброзія/нектар/Сома/Хліб Небесний/Вода Життя мала тисячу імен, і «Ba‘al Z bûb», Повелитель мух, — лише ще одне, дуже описове ім’я. Ім’я, яке, якщо ретельно дослідити його в контексті новозавітних текстів, веде прямо до справжньої прихованої цілющої християнської Євхаристії.

Вікіпедія Вельзевул

Католицька енциклопедія Вельзевул