Євхаристія і Новий Заповіт
Дональд Е. Тітер
Новий Заповіт спершу було написано арамейською та грецькою мовами й записано на папірусі у формі кодексу, а найдавніші окремі послання й рукописи, що збереглися донині, датуються не раніше ніж 140 р. н. е.
У Книзі Буття Адам і Єва куштують заборонений Плід з Дерева пізнання добра і зла — і їхні очі відкриваються, і вони стають справжніми людьми. Ця ідея проходить крізь більшість інших книг аж до Об’явлення святого Івана, останньої книги Нового Заповіту, де є ріка води Життя і Дерева життя, чиє «листя» — на зцілення народів.
Ці книги починаються зі споживання вельми особливого «Плоду»; той самий Плід споживають Провидці (Пророки) в багатьох книгах Старого Заповіту, і це продовжується в Новому Заповіті, де Плід Дерева життя знову підносять до статусу Сина Божого, і як Євхаристію його треба куштувати, споживати, і він існував від початку.
Нижче наведено кілька цікавих віршів із Нового Заповіту.
Біблійні цитати з Нового Заповіту
Новий Заповіт — мабуть, найбільш неправильно зрозуміла й хибно витлумачена книга з усіх, що будь-коли були написані: і віддані християнські вчені, і ті, хто ненавидить цю книгу та християнство, однаково й гадки не мають, про що вона насправді, а саме — про Сому.
Від інших давніх текстів про Рослину-Бога Сому цю збірку книг відрізняє — і саме це спричинило плутанину — широке уособлення Рослини Сома в образі героя «Христа Ісуса» в оповіді, написаній так, ніби йдеться про реальну історичну подію.
Цитати дібрано так, щоб показати: Христа належало «куштувати», «їсти», і він походить «від початку» — а все це неможливо для людини.
Молоко слова, скуштуйте Господа,
живий камінь 1 Петра 2:2-4
2. Як новонароджені немовлята, прагніть щирого молока слова, щоб ви від нього зростали:
3. Якщо ви справді скуштували, що Господь милостивий.
4. Приступаючи до нього, як до живого каменя, відкинутого людьми, але вибраного Богом і дорогоцінного.
Куштування небесного дару
Євреїв 6:4-5
4. Бо неможливо тим, хто раз був просвічений, і скуштував небесного дару, і став причасником Духа Святого.
5. І скуштував доброго Божого слова та сил прийдешнього віку.
Жива вода
Євангеліє від Івана 7:37, 38:
«37 Останнього ж, великого дня свята стояв Ісус і кликав, кажучи: Коли хто спраглий, нехай прийде до мене і п’є.»
«38 Хто вірує в мене, як каже Писання, у того з утроби потечуть ріки живої води.»
Amanita muscaria — надзвичайно своєрідна дурманна рослина: коли її вжити у великій кількості, вона дає сильно психоактивну сечу.
Хліб життя — Євангеліє від Івана 6:48-58
48. «Я — той хліб життя.
49. Ваші батьки їли манну в пустині — і померли.
50. Це хліб, що сходить із неба, щоб людина їла його і не вмерла
51. Я — живий хліб, що зійшов із неба: хто їстиме цей хліб, той житиме навіки; а хліб, що його я дам, — це моє тіло, яке я віддам за життя світу.
52. Тож юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як може цей чоловік дати нам їсти своє тіло?»
(Це дуже добре запитання: для мудрих — очевидний натяк, що говорить зовсім не людина, а для необачних — чудовий відволікальний маневр, який підтримує ілюзію, ніби розповідають про реальні події.)
53. «Тоді Ісус сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: якщо не їстимете тіла Сина Людського і не питимете його крові, не матимете в собі життя.
54. Хто їсть моє тіло і п’є мою кров, той має вічне життя, і я воскрешу його останнього дня.
55. Бо моє тіло — це справжня їжа, і моя кров — справжній напій.
56. Хто їсть моє тіло і п’є мою кров, той перебуває в мені, а я в ньому.
57. Як послав мене живий Отець і я живу Отцем, так і той, хто їсть мене, житиме мною.»
58. «Це той хліб, що зійшов із неба, — не такий, як манна, що її їли ваші батьки й померли: хто їсть цей хліб, житиме вічно.»
Слово Боже
Євангеліє від Івана 1:1-4, 14
1. «На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог.
2. Воно на початку було в Бога.
3. Усе через нього постало, і без нього не постало нічого з того, що постало.
4. У ньому було життя, і життя було світлом людей.
14. І Слово стало тілом і оселилося між нами (і ми бачили його
славу, славу як Однородженого від Отця), повне благодаті та істини.»
А тепер порівняйте з тим, що Рігведа каже про Сому:
РВ 1X87 2cd «Батько богів, прародитель рушійної сили, опора неба, основа землі.»
РВ 1X76 4 «Володар усього, що бачить сонячне світло, Сома очищає себе, звитяжно долаючи Пророків; він змусив зазвучати Слово Шляху, він, якого очищає сонячний промінь, він — батько поем, майстер-поет, якому досі немає рівних.»
Слово Нового Заповіту неможливо припасувати до людини, хоч як викривляй логіку й віру. Зате воно без жодних труднощів ідеально пасує до красномовного Слова Шляху з Рігведи — батька Богів, Майстра-Поета.
Син Божий
Івана 3:16-17
Найчастіше «цитований» рядок з усіх писань Нового Заповіту — Івана 3:16.
16. «Бо так Бог полюбив світ, що віддав свого Сина Однородженого, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а мав життя вічне.
17. Бо Бог не послав свого Сина у світ, щоб засудити світ, а щоб світ через нього спасся.»
«Людина» чи справжній Син Божий — Amanita muscaria, зілля безсмертя? Усе уявлення про християнство цілковито змінюється залежно від того, якої точки зору дотримуватися. У «людини» є Бог, який вимагає людської жертви — досконалої людини, щоб спокутувати людську неслухняність (свободу волі); люблячого Бога тут немає.
«Зілля життя»: небесний батько посилає свого сина (Amanita muscaria) — найбільший дар природи людині. Люблячий, дбайливий Бог, батько, що дає, а не вимагає. Син приносить людству свої дари — Мудрість, пророцтво, радість, нове життя, здоров’я, любов, безсмертя, — і, навіть принесений у жертву, знову оживає.
Слово життя
1 Івана 1:1-2
1. «Те, що було від початку, що ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали і чого торкалися наші руки, — про Слово життя;
2. (Бо життя з’явилося, і ми бачили його, і свідчимо, і звіщаємо вам те вічне життя, що було в Отця і з’явилося нам.)»
Це просто неможливо віднести до «людини», хоч як напружуй уяву. Зате це бездоганно пасує до зілля Безсмертя. Слово життя Нового Заповіту складене з двох рігведійських назв Соми — Слово Шляху і Зілля життя. Підставте «зілля життя» замість «Слова життя» — і матимете цілком логічне твердження. А в контексті культу зілля воно цілком логічне й у тому вигляді, як написано.
Хто такий Христос?
Матвія 22:41-46
41. «Коли фарисеї зібралися разом, Ісус запитав їх,
42. кажучи: Що ви думаєте про Христа? Чий він син? Кажуть йому: Давидів син.
43. Каже він їм: Як же тоді Давид у дусі називає його Господом, кажучи:
44. Сказав Господь Господеві моєму: сядь праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком для ніг твоїх?
45. Тож коли Давид називає його Господом, як він може бути його сином?
46. І ніхто не зміг відповісти йому ані слова, і від того дня ніхто більше нічого в нього не питав.»
Мені довелося перечитати цей уривок кілька разів, щоб по-справжньому зрозуміти найглибше запитання в рядку 45. Вислів у рядку 44, узятий із Псалма 110.1, написано з погляду писаря, тобто від третьої особи, тож у ньому сказано: Господь (Бог) сказав моєму (писаря) Господеві (царю Давиду).
Тут «Ісус» за допомогою хитромудрого запитання прямо заявляє, що жоден син Давида, включно з ним самим, ніколи не міг бути Христом. А цей вислів засновника християнства цілковито суперечить вірі всіх християнських Церков, які стверджують: «Ісус, син Давидів, — це Христос».
Вислів «у дусі» — це новозавітний спосіб сказати «сп’янілий від Соми». У перському вжитку Соми було звичаєм, щоб щоразу, коли маг чи князь споживав Сому, поруч був писар, який записував кожне слово розмови цієї людини з Богом Сомою або інші враження від її досвіду; саме такий запис спілкування людини з «живим» Богом і є коренем давньої практики пророцтва.
Багато християн здивувалися б, дізнавшись, що Релігію, яку тепер називають християнством, сфабрикували пізньоримські імператори у відчайдушній спробі втримати докупи імперію, що розвалювалася. Елементи кількох різних релігій поєднали, щоб створити «вселенську», або Католицьку, Церкву, засновану для того, щоб стабілізувати й об’єднати Римську імперію.
Зороастризм, мітраїзм, культ Діоніса, культ Ісіди та Осіріса, культ Амона і багато інших — усе це використали, щоб створити християнство. Усі ці давні релігії були поширені по всій пізній Римській імперії, і їх досі можна розпізнати в сучасному християнстві: культ Ісіди став культом Діви Марії, Мітра/Осіріс/Діоніс, поєднані разом, стали Христом, а кожен християнин знає, що гімни й молитви закінчуються словом «Амінь» — ім’ям давньоєгипетського бога Амона. Тексти Нового Заповіту, на яких ґрунтується християнство, ґрунтовно редагували за змістом і навіть переписували люди, найняті римськими імператорами для створення цієї нової релігії. Багато текстів, що не вписувалися в нову схему, просто вилучили зі списку прийнятних, а в деяких випадках і прямо заборонили.
Нижче наведено Імена Христа
Новий Заповіт
Імена й описи
Христа
Біблія короля Якова
Господь (скуштований) 1 Пет. 2:3
Син Божий Ів. 3:18
Слово Ів. 1:1, 14
Шлях Ів. 14:6
істина Ів. 14:6
життя Ів. 14:6
справжня виноградна лоза Ів. 15:1
хліб життя Ів. 6:35, 48
Живий хліб Ів. 6:51
хліб із неба Ів. 6:32,50, 58
світло світу Ів. 8:12
добрий пастир Ів. 10:11, 14
Агнець Божий Ів. 1:29, 36
двері для овець Ів. 10:7
живий камінь 1 Пет. 2:4
живий Бог 1 Тим. 4:10
первородний Євр. 1:6
первосвященик Божий Євр. 3:1, 9:11
Цар царів 1 Тим. 6:15
жива вода Ів. 7:38
світло людей Ів. 1:4
Альфа й Омега Об’явл. 21:6, 22:13
Слово життя 1 Ів. 1:1
молоко слова 1 Пет. 2:2
вибраний Богом 1 Пет. 2:4
небесний дар (скуштований) Євр. 6:4
воскресіння і життя Ів. 11:25
джерело води життя Об’явл. 21:6
дерево життя Об’явл. 22:2, 14
Спаситель Ів. 4:42
Ве-ель-зе-вул Мт. 10:25
Господар дому Мт. 10:25