Оди Соломона

Оди Соломона — це збірка творів, які багато хто вважає дуже ранніми християнськими гімнами; їх налічувалося 42, і з них 41 ода збереглася донині. Більшість учених погоджуються, що Оди Соломона було складено не пізніше середини II століття (200 н. е.), однак чимало вчених уважають, що вони походять з кінця I століття н. е. (100 н. е.). Хай там як, Оди Соломона старші за становлення офіційної римської державної релігії, яка згодом дістала назву християнства. Оскільки Оди постали в найперші роки християнства, ті з них, що збереглися, дають нам рідкісну змогу зазирнути в давню первісну релігію Соми/Євхаристії — релігію «живої води, що не вмирає».

Наведений нижче переклад належить Джеймсові Г. Чарлзворту.

Ода 6

«8. Бо вийшов потік і став рікою великою і широкою; воістину, він поніс із собою все, і розтрощив, і приніс до Храму.
9. І загороди, що їх спорудили люди, не змогли його стримати, ані навіть мистецтво тих, хто звик стримувати воду.
10. Бо він розлився по всьому лицю землі й наповнив усе.
11. Тоді всі спраглі на землі напилися, і спрагу було вгамовано й погашено;
12. Бо від Всевишнього було дано напій.
13. Тож блаженні служителі того напою, яким довірено Його воду.
14. Вони освіжили пересохлі вуста й пробудили скуту волю.
15. Навіть живих людей, що вже мали сконати, вони втримали від смерті.
16. І члени, що занепали, вони відновили й підняли.
17. Вони дали силу для їхнього приходу й світло їхнім очам.
18. Бо кожен визнав їх Господніми, і жили вони живою водою вічності».

Ода 11

«4. Від початку й до кінця я прийняв Його знання.
5. І я був утверджений на скелі істини, де Він поставив мене.
6. І мовлячі води торкнулися моїх вуст, щедро ринучи з джерела Господнього.
7. І тож я пив і сп’янів від живої води, що не вмирає*.
8. І моє сп’яніння не принесло невідання, а я покинув марноту,
9. І звернувся до Всевишнього, мого Бога, і збагатився Його милостями.
10. І я відкинув глупоту, розкидану по землі, і зняв її з себе, і відкинув геть від себе.
11. І Господь оновив мене Своєю одежею і заволодів мною Своїм світлом.
12. І згори Він дав мені безсмертний спочинок, і я став, як земля, що квітне й радіє своїми плодами».

*жива вода, що не вмирає = живі краплі Соми; Рігведа 9-64-17

Ода 30

«1. Наберіть собі води з живого джерела Господнього, бо воно відкрилося для вас.
2. І прийдіть усі ви, спраглі, і напийтеся, і спочиньте біля джерела Господнього.
3. Бо воно приємне й іскристе і повсякчас освіжає єство.
4. Бо вода його набагато солодша за мед, і бджолиний стільник не зрівняти з нею;
5. Бо вона витекла з вуст Господніх і дістала ім’я від серця Господнього.
6. І прийшла вона безмежна й невидима, і доки її не поставили посередині, не знали її.
7. Блаженні ті, хто пив з неї і нею освіжився».

Магічна «жива вода» Таїнства в Одах Соломона на смак як мед, але, витікаючи з «живого джерела Господнього», вона перевершує мед; вона «п’янить», але не приносить «невідання» — навпаки, сп’яніння живою водою веде до більшої Мудрості, а ще вона зцілює й відновлює хворих, утомлених і вмирущих людей, які її п’ють.

Оскільки в Одах є «християнські» теми, як-от Месія (Помазаник), безсмертя, зцілення, викуплення і спасіння, християнські вчені, які їх досліджували, автоматично вважають їх християнськими. Проте швидкий електронний пошук у текстах показує, що «Ісус» там не згадується взагалі, як і апостоли; немає жодної згадки про «Розп’яття», немає Причастя хлібом і вином чи «тайної вечері». Натомість Оди показують релігію, засновану на вживанні справжнього напою — фізично безсмертної «живої води» зі смаком меду, — що походив від земного «Месії», «живого джерела Господнього». Ця давня християнська «жива вода» має всі властивості первісної Соми з Рігведи: від медово-солодкого смаку до фізичного «безсмертя» і здатності викликати божественне сп’яніння, що веде до мудрості, зцілення хворих тощо. Оскільки «жива вода» Од тотожна первісній Сомі Рігведи, релігія «живої води», описана в Одах, — це насправді дуже давня релігія, яка в часі, вочевидь, передує «християнству». Натяки на цю давню релігію «живої води» трапляються й у писаннях, приписуваних старозавітному пророкові Єремії, чиє життя тривало від часу ще до 626 р. до н. е. до якогось часу після 587 р. до н. е.

Єремія 2:13 «Бо два зла вчинив мій народ: покинули мене, джерело живих вод, і висікли собі водозбори, водозбори розбиті, що не можуть утримати води».

Цей невеликий уривок дуже ясно повідомляє нам дві речі: по-перше, Єремія, вочевидь, сам пив ту саму живу воду, про яку йдеться в Одах; по-друге, за часів Єремії були заблудлі люди, які творили власні культи/релігію(ї) без «джерела живих вод», і, на думку пророка, ті культи в кращому разі нічого не були варті, бо не мали в собі цілющої живої води.

Схоже, що значно давніша ведична релігія «живої води» стала богословською основою для набагато пізнішого розвитку сьогоднішнього «християнства». То що ж сталося з первісним християнством живої води? Чому християнство ведичного типу, змальоване в Одах Соломона, так разюче відрізняється від офіційного «християнства» Римської імперії, яке заснував імператор Костянтин I 325 року н. е. Першим Нікейським собором? Що ж, мої дослідження показують, що Перший Нікейський собор був зібранням єпископів з усієї Римської імперії, які з’їхалися за наказом і коштом імператора, а потім кодифікували «офіційне християнське вірування»; своєю чергою, усі інші, «неофіційні» християнські вірування й тлумачення Писання цей і наступні собори єпископів зарахували до «єресі». Пам’ятайте: для церковної поліції думки «єресь» — смертний злочин думки, і за неї карали тортурами й смертю всіх «єретиків», яких тільки вдавалося знайти. Усіх християн, чиї погляди відрізнялися від церковних догматів і богослов’я, буквально знищили до останнього або змусили піти «в підпілля». Сьогодні, трохи покопавшись у комп’ютері, можна з’ясувати, що всі головні християнські церкви західного світу прямо походять від того Першого Нікейського собору. Як прямий наслідок кодифікації офіційного «християнського» вірування в «Нікейському символі віри» і століть убивств усіх християн і язичників, які могли б інакше розуміти власне Писання Церкви, сьогоднішні церкви публічно вже не володіють давньою «живою водою», що на смак як мед.

Таємницю справжньої Соми/Христа/Месії/Євхаристії/Живого Джерела, земного джерела «живої води», рання Церква надійно сховала від «язичницького» світу, просто офіційно проголосивши, що Євангелія — це «Історія», що «Ісус був справжньою людиною з плоті й крові» і що саме він був «Христом/Месією». Зрозумійте: розумніші представники «язичницького» світу охоче шукали б у світі Природи розгадки таємниць історії про Христа, якби тільки її подали їм як священну міфологію, а не як священну історію. З часом, за майже два тисячоліття церковного нагляду за думкою, панівний християнський погляд на «Історію» «Людини/Бога» Ісуса став єдиною прийнятою й дозволеною версією і тлумаченням цієї оповіді, а щойно оповідь почали вважати «історією», а не «міфом», розпізнати справжнього «Месію», джерело «живої води», стало дуже важко. Адже жоден сучасний віруючий християнин навіть не шукає в природному світі джерела цієї давньої «живої води», бо християнська доктрина каже, що «всі знають»: «Ісус-Людина — це Христос/Месія», а після двох тисяч років спраги за живою водою «всі знають», що Ісуса зараз тут немає, щоб дати вам той обіцяний напій «живої води»! Як і давньоєврейські культи часів пророка Єремії, християнські секти викопали незліченні водозбори, проте всі вони — розбиті водозбори, які ніколи не втримають «живої води». Оскільки сучасні християни не розуміють, чим насправді був, є і завжди буде давній Месія/Христос, нинішні «християнські» секти забули, що їхні духовні предки колись володіли великим Даром Природи — божественною «живою водою» з «живого джерела Господнього».

Сьогодні ті, хто скуштував справжньої «живої води», знають, що вона — чиста суть первісної релігії, яку показують Оди Соломона: вона б’є ключем від Господнього помазаника, витікає з живого джерела Господнього, мед вичавлюється з живого каменя, мед, що зцілює хворих і відкриває очі сліпим, вода життя, що не вмре, бо несе своє безсмертя в кожній краплі, і водночас з неї скрапує солодкість її мудрості, пророцтва, поезії й пісні.

Бібліотека Гностичного товариства
Оди Соломона

Ранньохристиянські писання
Оди Соломона

Священні тексти
Оди Соломона