Як готувати Amanita muscaria

Привіт,

Хотів спитати, як найкраще готувати Amanita Muscaria.

Минулого року я сам їх назбирав, висушив і їв у такому вигляді — результати були неоднозначні. Відтоді я відчуваю щось схоже на поклик гриба — повторювані сни й образи та сильне захоплення всім, що пов'язане з Amanita. «Гай», де я збирав їх минулого року, став для мене чимось на кшталт місця паломництва, і я буваю там майже щодня, коли гуляю з собакою. Я почуваюся ніби його доглядачем (це громадське місце), тож багато прибираю там сміття і взагалі стежу, щоб навколо нього зберігався (для мене) священний простір.

Відтоді я багато читав (про Дональда Тітера дізнався, тільки коли приєднався до цього трайбу, тож його ще не читав).

Однак, коли я читав про Ґордона Вассона, пам'ятаю, що хоч він і вважав Amanita Muscaria справжньою «Сомою», сам він не зміг відтворити екстатичних переживань — аж до того, що почав думати, чи не має західна людина якогось біологічного бар'єра, що не дає реагувати на гриб.

Маєте якісь поради, як готувати гриб після збору?

А ще я бачив у мережі книжку від «Hawk» і «Venus» під назвою «Soma Shamans», яка виглядала цікаво, — хтось її взагалі читав?

Усього найкращого

Мет

Найкращий спосіб приготування гриба, який я знайшов, такий:

1. Переконайтеся, що гриб на 100% повністю сухий... це дуже важливо.

2. Змеліть гриб(и) якомога дрібніше, я використовую кавомолку

3. Закип'ятіть 1 або 2 чашки води (або стільки, скільки взяли б на порцію вівсянки)

4. Всипте порошок AM в окріп приблизно на 10 хв (це для того, щоб уся (якщо вона є) іботенова кислота декарбоксилювалася в мусцимол)

5. Вилийте воду з порошком AM у вівсянку — і ось вам сніданок чемпіонів! :)

Є й інші способи, наприклад, залишити висушені (знову ж таки, повністю висушені) гриби в склянці води або виноградного соку приблизно на 12 годин, а потім випити.

Але щоб дізнатися всі методи та їхні точні процедури, дуже раджу купити книжку Дона Тітера: «Amanita Muscaria; Herb of Immortality»

замовити її можна на цьому сайті:

www.herbsandsacraments.com/cgi-...p.cgi

Намасте.

-Т Доу

Я уточнюю в хлопців із Herbs & Sacraments. Вони можуть надіслати її вам, якщо ви заплатите кредиткою онлайн... Попрошу вебмайстра подивитися, що можна зробити, щоб змінити налаштування кошика... але той сайт — фактично єдине місце, де можна купити книжку (вони перепродують її прямо від автора, її не видає жодне видавництво). Я зроблю все, щоб ви отримали примірник, не хвилюйтеся :) Я хочу, щоб усі прочитали цю книжку й передавали знання далі.

-Т Доу

Т Доу,

ти впевнений, що кип'ятити можна? \я читав, що древні ніколи не кип'ятили, бо це руйнує активні речовини.

Майже напевно. Мусцимол витримує до 350 за Фаренгейтом. Дон Тітер згадує, що з мухоморного борошна можна пекти брауні, бо більшість рецептів передбачає випікання при 325. Я куштував мухоморну солодку випічку, яку робив Дон, і він пік її в духовці щонайменше при 300 градусах.

-Т Доу

прийнято.

Прийнято, Роджере. Який твій курс, Віктор?

спитай Сулу, капінтане.

тобто капітане.

як «Кірк»

:::::::::::::::j8---)

lol

т доу,

я думав, найкращий спосіб приготування — це вино Тітера. Хоч ти й рекламуєш книжку Тітера, спосіб, якому ти тут віддаєш перевагу, не має нічого спільного ні з його вином, ні з іншими методами, де використовують грибкове бродіння/культивування. Що за справи? Ще раз: дають його методи культивування кращий продукт чи ні?

-марк

Цей допис видалив Redbeard

в якій ємності ти тримаєш виноградний сік? Ти пастеризуєш свій виноградний сік?

Ще одна порада: спробуй техніку чистої культури, тобто використовуй лише міцелій, який виростив зі ніжки. Тоді це один організм, а якщо просто кидати порошок AM у виноградний сік, там будуть сотні різних організмів.

Я щойно відповів на схоже запитання в цьому трайбі, перш ніж побачив цей допис, тож вирішив скопіювати свою відповідь сюди.

Нещодавно я замовив навчальні матеріали на цю тему в подружжя, яке називає себе Red Angels. Їхній сайт називається Somashamans.com. Вони підготували книжку на 300 сторінок і DVD на 1 1/2 год. Вони дають масу інформації, заснованої на кількох десятиліттях особистого досвіду з Amanita Muscaria. Процес збору, який вони описують, вимагає дуже суб'єктивної форми інтуїції, яку непросто пояснити науково. Наскільки я розумію, треба шукати зрілі гриби, які піднімають капелюшки, ніби кажучи, що готові, щоб їх зірвали. Утім, це, схоже, загальне спостереження, а не суворе правило. Для авторів ці гриби — окремі духи, кожен зі своїм характером. Щоб визначити, які гриби готові і коли, користуються інтуїцією, або, іншими словами, своєрідним шаманським чуттям.

Щодо приготування, то тут автори можуть запропонувати менш суб'єктивний *перевірений* спосіб. Вони знову й знову наполегливо повторюють у книжці, що свіжий гриб — чудовий спосіб його вживання. Автори кажуть ніколи, ніколи не класти їх у духовку, навіть на низькій температурі з відчиненими дверцятами. Натомість їх слід сушити на непрямому променистому теплі. Нанизати їх, як попкорн на нитку, за кілька футів від каміна чи обігрівача — і все має вийти чудово. Або дбайливо розкласти їх на гілках сосни на весь день у теплу сонячну погоду — це теж нібито добре працює. Ще один спосіб — довести *тільки свіжі* гриби у воді (стільки, щоб вони плавали) до ледь помітного кипіння і тримати рівно 20 чарівних хвилин, як вони кажуть. Потім процідити рідину, остудити — і рідина готова до вживання, або її можна заморозити й зберігати до слушного часу. Про грибну масу, яку відціджують, вони нічого не згадують. Мабуть, її викидають. Сушені гриби ніколи так не готують, бо, за їхніми словами, при цьому втрачається забагато духу гриба. Натомість їх або їдять як є, або кладуть у блендер із такою кількістю прохолодної дистильованої води, щоб їх покрило, і залишають на 20 хв, а потім додають на свій смак якийсь фруктовий сік чи, може, морозиво тощо і збивають у смачний напій.

Вони категорично проти грибів від продавців, бо, за їхніми словами, ті могли не приділити належної уваги тому, які гриби збирати і коли, а ще вони припускають, що туди якимось чином випадково може потрапити отруйний різновид. Я розумію їхню позицію. Коли маєш справу з таким потенційно небезпечним родом, як Amanita, розумно навчитися самому знаходити, визначати й вручну збирати те, що вживатимеш, а не доручати це комусь, кого ніколи не бачив. Але з методом Тітера, можливо, це вже не буде такою проблемою?!?

Ще раз дуже раджу DVD «Secrets of Soma» і книжку «Soma 101» від Red Angels. У них справді за плечима великий досвід. Разом із ними ти вирушаєш у дивовижну подорож, яка триває кілька років, Західним узбережжям у їхніх нескінченних пошуках свого улюбленого Таїнства, і дорогою дізнаєшся все, що треба знати.

схоже, що проварювання гриба на слабкому вогні 10–20 хвилин, про яке йшлося вище й у дописі Т Доу, — найпрактичніший спосіб приготування. я його не пробував. я готовий спробувати. але коли маю справу з мухомором, я дуже скептичний і досі вагаюся через можливість гидких токсичних побічних ефектів. упевнений, що одні люди переносять цю речовину краще за інших.

більшість людей, як і я, вперше глянувши на AM, дізнаються про можливість дуже поганих переживань і далі його не досліджують; і, чорт, як шкода проґавити таку потенційну силу. тож я вважаю, що тут треба встановити й пропагувати надійний перевірений спосіб пізнати дух. що, власне, і робиться, і молодці, народе (*доу), за вашу інфу в трайбі, ви знову привернули мою увагу до цієї рослини.

чи можуть інші підтвердити, що спосіб проварювання/кип'ятіння ефективний. чи усуває він або значно зменшує токсичні побічні ефекти і чи це надійний спосіб пізнати мухомор.

я (як то кажуть) AM

вище я маю на увазі приготування AM, крім виготовлення вина. я не читав книжку тітера й не знаю рецепта вина. судячи з деяких дописів на форумі, у людей немає труднощів із виготовленням вина.

«Токсичні речовини A. muscaria розчиняються у воді й чутливі до нагрівання. Гриб можна хоча б частково знешкодити, ретельно відваривши його або вимочивши в окропі. За деякими джерелами, після знешкодження гриб стає їстівним».

en.wikipedia.org/wiki/Amanita_muscaria

але остерігайтеся покладатися лише на це джерело... там є й певна дезінформація.