Якої зрілості мають бути AM, коли їх збирати?

Якої зрілості найкраще збирати гриби, коли готуєшся до збору врожаю? Малюків, повністю круглі горбики чи поганки з пласкими шапками?

І коли їх сушиш, наприклад у духовці, як зрозуміти, що вони повністю висохли всередині й зовні?/

дякую всім.

Мені доведеться переадресувати це питання Донові або Вінсу в групі на Yahoo. Дон — учасник групи на Yahoo і регулярно за нею стежить, усім варто туди заглянути.

Нещодавно я замовив навчальні матеріали на цю тему в подружжя, яке називає себе Red Angels. Їхній сайт називається Somashamans.com. Вони зібрали книжку на 300 сторінок і DVD на 1 1/2 години. Вони дають масу інформації, що спирається на кілька десятиліть особистого досвіду з Amanita Muscaria. Сам процес збору, який вони описують, передбачає дуже суб’єктивну форму інтуїції, яку непросто пояснити науково. Наскільки я розумію, треба шукати зрілі екземпляри, які піднімають шапки, ніби кажучи, що вони готові, щоб їх зібрали. Втім, це, здається, загальне спостереження, а не суворе правило. Для авторів ці гриби — окремі духи, кожен зі своїм характером. Людина покладається на інтуїцію, або, інакше кажучи, на певну форму шаманського чуття, щоб визначити, які гриби готові і коли.

Що ж до приготування, тут автори можуть дати менш суб’єктивний *перевірений часом* метод. Вони знову і знову наполегливо повторюють у книжці, що свіжими — чудовий спосіб приймати гриб. Автори кажуть нам ніколи, ніколи не класти їх у духовку, навіть на низькій температурі з відчиненими дверцятами. Натомість їх слід сушити на непрямому променистому теплі. Нанизати їх, як попкорн, на нитку за кілька футів від каміна чи обігрівача — має добре спрацювати. Або акуратно розкласти їх на гілках сосни на всю другу половину дня в теплий сонячний день — теж, кажуть, добре працює. Інший метод — довести *лише свіжі* гриби у воді (стільки, щоб вони в ній плавали) до ледь помітного кипіння рівно на 20 магічних хвилин, як вони кажуть. Потім відцідити рідину, дати їй охолонути, і її можна вживати або заморозити й зберігати до пізнішого часу. Про грибну масу, яку відціджують, вони нічого не згадують. Мабуть, її викидають. Сушені гриби так ніколи не готують, бо, як вони стверджують, надто багато духу гриба втрачається. Натомість їх або їдять так, як є, або кладуть у блендер із такою кількістю прохолодної дистильованої води, щоб їх покрило, і дають постояти 20 хв, а тоді додаєте на свій смак якийсь фруктовий сік, чи, може, морозиво тощо, і збиваєте в смачний напій.

Вони категорично проти грибів від продавців, бо стверджують, що там могли не подбати як слід про те, які гриби збирати і коли, а ще вони припускають, що туди якось випадково може затесатися отруйний різновид. Я розумію їхню позицію. З таким потенційно небезпечним родом, як Amanita, розумно навчитися самому знаходити, розпізнавати й збирати власноруч те, що прийматимеш, а не доручати це комусь, кого ти ніколи не бачив. Але з методом Тітера, може, це вже не так і турбуватиме?!?

Знову ж таки, дуже раджу DVD Secrets of Soma і книжку Soma 101 від Red Angels. У них справді за плечима неабиякий досвід. Разом із ними ти вирушаєш у дивовижну подорож, що триває кілька років, уздовж Західного узбережжя в їхніх нескінченних пошуках свого улюбленого Таїнства, і дорогою дізнаєшся все, що треба знати.