Осіріс і Гор

Гор у подобі Сокола з помаранчевим сонячним диском, обвитим золотою змією-коброю.
У Стародавньому Єгипті казали, що Сонце — його праве око, а Місяць — ліве.

«Небесний Сокіл поглянув донизу, на землю:
Сома мудро озирає всіх живих створінь»
Рігведа, книга 9, ГІМН LXXI. Сома Павамана.

Осіріс (грецька форма, також Усіріс; єгипетське ім’я транслітерують по-різному: Асар, Асер, Аусар, Аусір, Весір, Усір, Усіре або Аусаре) — єгипетський бог, якого зазвичай називають богом потойбічного світу. Осіріс — один із найдавніших богів, про яких збереглися записи; одна з найдавніших відомих згадок його імені міститься на Палермському камені, що датується приблизно 2500 р. до н. е. Йому широко поклонялися аж до придушення єгипетської релігії в християнську добу. Те, що ми знаємо про міфи про Осіріса, походить із натяків у Текстах пірамід (бл. 2400 р. до н. е.), із пізніших джерел доби Нового царства, як-от Камінь Шабаки та «Суперечка Гора і Сета», а набагато пізніше — з оповідних творів грецьких авторів, зокрема Плутарха й Діодора Сицилійського. Найпоширеніший варіант родинних зв’язків описує Гора як сина Ісіди та Осіріса.

Гор — одне з найдавніших і найважливіших божеств давньоєгипетської релігії; йому поклонялися щонайменше від пізнього додинастичного періоду аж до греко-римських часів. В історії зафіксовано різні форми Гора, і єгиптологи розглядають їх як окремих богів. Можливо, ці різні форми — лише різні уявлення про одне й те саме багатошарове божество, у якому наголошено на певних атрибутах чи синкретичних зв’язках, що не обов’язково суперечать одне одному, а радше одне одного доповнюють, — цілком у дусі того, як давні єгиптяни бачили численні грані дійсності. Найдавніша засвідчена форма — Гор-Сокіл, божество-покровитель Нехена у Верхньому Єгипті й перший відомий загальнонаціональний бог, пов’язаний саме з царем, якого з часом почали вважати втіленням Гора за життя та Осіріса після смерті.

У міфології Еннеади Осіріс — чоловік Ісіди й брат Сета, і всі вони — правнуки бога-творця Атума, або Ра, а Гора в цій системі немає. У міфології Огдоади немає Осіріса, а Гор — син Атума, бога-творця. Коли внаслідок об’єднання Верхнього й Нижнього Єгипту релігія Еннеади та релігія Огдоади злилися, Ра й Амона ототожнили одного з одним, і так постав Амон-Ра, а Гора спершу вважали п’ятим серед братів і сестер — поряд з Осірісом, Ісідою, Нефтідою та Сетом. Проте матір Гора, Хатхор, поступово почали вважати однією з форм Ісіди, тож Гор став сином Ісіди, а отже, і сином Осіріса. Має бути очевидно, що це два окремі, хоча й дуже схожі боги, яких об’єднали в міфологічну родинну структуру.

І Гора, і Осіріса воскресила Ісіда за допомогою Тота після того, як їх убив Сет — лихий брат Осіріса. За однією легендою, тіло Осіріса розрубали на шматки й розкидали по всьому Єгипту; Ісіда вирушила шукати ці шматки й змогла знайти та скласти докупи 13 із 14 частин, але не знайшла 14-ї, найважливішої частини — його пеніса; натомість вона виготовила «фалос із золота» й співала пісню довкола Осіріса, доки він не повернувся до життя. Так Осіріс воскрес, і так Ісіда зачала Гора. Через цей досвід Осіріс став Володарем мертвих і потойбічного світу.

Одним оком Гора було Сонце, а другим — Місяць; отже, очі Гора — це Сонце й Місяць, влучний опис молодого гриба Amanita muscaria як Філософського каменя, що протримався в європейській алхімії та герметизмі аж до початку 20-го століття.

Осіріс і Гор — два давні й, можливо, тотожні «Боги», які воскресають і пов’язані зі збіжжям — ячменем. Ячмінь, схоже, найкраще зерно, щоб вирощувати на ньому «Вічне руно», пророщене з висушеного Amanita muscaria, коли культивують «Живий хліб». Посилання нижче веде до однієї з найґрунтовніше досліджених праць на тему Осіріса, Гора та ячменю.

Далі наведено цитату з праці
«Ентеомікологічне походження єгипетських корон та езотеричні засади єгипетської релігії»
Стівена Р. Берланта.

«Око Гора здебільшого вважали сонячним, місячним і орнітологічним символом, бо Гор був сонячним і місячним божеством із головою, а часто й тілом яструба. Але Око Гора — і цьому досі не було пояснення — було також рослиною, з якої єгиптяни виготовляли еліксир і коржі, що, як вони вірили, могли дарувати людям безсмертя; про неї Е. В. Бадж писав: Боги живилися небесною їжею, яку постачало їм Око Гора, тобто підтримували своє існування променями світла, що падали від сонця, яке осявало небо, і ставали істотами, чиї тіла були цілковито зі світла. За одним із міфів, самі боги жили „деревом, або рослиною, життя“, яке, схоже, росло біля великого озера в Сехет-хетеп, довкола якого вони мали звичай сидіти . . .. В інших місцях ми читаємо про „хліб вічності“ та „пиво вічності“. (Бадж, 1969a,b, т. I, с. 164)

Тож єгиптяни додавали цю рослину безсмертя до елю й коржів, які клали в гробниці померлих єгипетських царів, згідно з легендою, за якою Осіріс, яким прагнув стати кожен цар, воскрес після того, як якимось чином з’їв Око Гора (Ґріффітс, 1980). Ентеомікологічне значення цієї рослини та причину, з якої єгипетські жерці вірили, що вона може дарувати безсмертя тим, хто споживав виготовлену з неї їжу, тепер можна повністю зрозуміти, якщо зважити, що очі є. Єгипетський уджат, що зображує Око Гора, Ра й Тота, а також рослину, яка, за переказами, могла давати еліксир безсмертя. інтуїтивно доречними символами капелюшків ентеогенних грибів, бо такі капелюшки яйцеподібні, як очі, і зазвичай мають посередині горбок чи заглиблення, що нагадує райдужку ока (Отт, 1969).Крім того, очі, як і сонця, — дуже доречні символи капелюшків ентеогенних грибів, бо вживання таких капелюшків викликає світлові явища, які сонячні й місячні символи так влучно описують метафорично. Тому вважалося, що такі капелюшки дають людям здатність зазирати в інші царини дійсності. Так Одін, висячи, мов уособлений ризофільний гриб, на священному дереві Іґґдрасіль, здобув дар усезнання й передбачення лише після того, як напився з криниці, в яку кинув своє око.

Теорію про те, що Око Гора було капелюшком ентеогенного гриба, можна підкріпити й тим, що єгиптяни уособлювали це око точнісінько так само, як давні індуїстські жерці уособлювали Сому. Точніше кажучи,

(1) Єгиптяни уособлювали Гора й Осіріса як очі — так само, як Рігведа описує рослину Сому та її еліксир як око (Рігведа I 875ab; IX 94; IX 10 ab).

(2) Єгиптяни уособлювали Гора й Осіріса як сонце — так само, як Рігведа уособлює духа рослини Соми, з якої теж добували божественний еліксир, як світозарне сонячне божество (Рігведа I, 4610ab; IX, 26c; IX, 275ab).

(3) Єгиптяни описували Гора й Осіріса як світозарні місячні божества — так само, як Рігведа описує рослину Сому та її еліксир як світозарне місячне божество (Рігведа 8.082.08; 10.052.02: 6.039.03).

(4) Єгиптяни стверджували, що Око Гора може дарувати безсмертя тим, хто споживав його або виготовлений із нього еліксир, — так само, як Рігведа описує рослину Сому та її еліксир як здатні дарувати безсмертя тим, хто їх споживав (Рігведа, 8.048.03; 1.091.06; 1.091.18; 8.048.12; 8.048.11).

(5) Єгиптяни пов’язували Гора й Осіріса з яструбами або уособлювали їх як яструбів — так само, як Рігведа, а також «Тайттірія-самхіта» та «Айтарея-брахмана» пов’язують Сому з яструбом, стверджуючи, зокрема, що саме цей яструб приніс Сому в Індію (Рігведа 1.080. 02; 1.093.06; 8.082.09) (Тайттірія-самхіта 6.1) Айтарея-брахмана (3.25–27).

(6) Єгиптяни вірили, що Око Гора було занурене в первісні води, а потім видобуте з них, — так само, як Рігведа стверджує, що рослина Сома постала з первісних вод і була земною, придатною до споживання частиною цих вод (Рігведа, IV58.1) (Лідова, 1995).

З наведеного вище та з багатьох інших індуїстських текстових уривків, надто численних, щоб їх тут згадувати, можна зробити висновок, що Око Гора майже напевно було єгипетським відповідником Соми.»

Вікіпедія Осіріс

Вікіпедія Гор

Вікіпедія Око Гора