Алхімія
Дональд Е. Тітер
Від старофранцузького alkemie; походить від арабського al-kimia: «мистецтво перетворення».
У самому серці алхімії лежить Магічне Мистецтво Трансмутації. Люди були Митцями й Магами Трансмутації від самого світанку людства. Вони трансмутували деревину на тепло й світло, коли їм було треба, за допомогою вогню, або трансмутували округлий кремінь на гостре, мов бритва, лезо. Трансмутували вологу глину на горщик, що не пропускає води, а шкури тварин — на добротну шкіру. Трансмутували листя, коріння, насіння, отрути тварин, мінерали тощо на ліки чи отрути. Трансмутували певні камені на металеві вироби, а силу рухомої води, а згодом і тепла, — на механічну силу. Справді, можна сказати, що єдине Мистецтво, спільне для всіх людей незалежно від Середовища чи Культури, — це Мистецтво Трансмутації.
Утім, Природні Мистецтва Трансмутації не можуть створити щось із нічого: вихідний матеріал будь-якої трансмутації вже має існувати в Природі, а Людські Мистецтва Трансмутації лише перетворюють те, що дає нам Природа, на зручніші для вжитку речі чи форми, яких у такому вигляді в Природі немає. Кожна трансмутація має певний процес, тобто низку кроків, яких треба дотримуватися, щоб досягти бажаного кінцевого результату, і кожна трансмутація також потребує обладнання та знарядь, призначених саме для тієї трансмутаційної роботи, яку збираються виконати.
Сучасні люди так вправно опанували Мистецтва Трансмутації, що ми забули: нас оточують трансмутовані предмети й форми життя. Ми забуваємо, що сталь у нашому гарному автомобілі колись була цілим кузовом самоскида залізної руди, вапняку й коксу. Ми забуваємо, що пшениця, ячмінь, рис, кукурудза тощо колись були дикими травами з дрібним насінням, доки їх не трансмутували покоління людей. Хоча мета деяких алхіміків — перетворити свинець на золото — недосяжна, Мистецтво Трансмутації очевидне всюди в людському світі.
Задовго до того, як алхімія дістала свою назву, існувало одне з найдавніших Мистецтв Трансмутації — Трансмутація Соми, записана в Рігведі та Самаведі. Цей давній магічний процес Трансмутації породив багато пізніших релігій, зокрема християнство; він є прадавнім коренем магії та медицини і вцілів, тож тисячі років потому його знаходять у деяких гілках алхімії.
Трансмутація Соми починається з «Хіраньягарбхи» — Золотого зародка, Божественно створеного й народженого в горах, непорочно зачатого від грому. Це Золоте яйце — найбожественніша істота на всій Землі: воно Батько Богів, чудотворець, цілитель Недуг, і з цього первісного Безсмертного Золотого зародка б’є джерело Безсмертя. Золотий зародок вельми незвичайний і ще більш таємничий, а тому давнім людям було дуже важко класифікувати його й описати звичайними словами: наприклад, камінь це чи рослина? Золоте яйце також дуже Священне, і його часто описують такими іменами, як Сонце на Землі або Сонце під Землею.
Фото: Ніл
Коли Золоте яйце вперше вилуплюється, воно розділяється на дві окремі заокруглені частини: верхня частина схожа на Сонце, а нижня — на Місяць, і разом вони нагадують Сонце й Місяць, з’єднані на Землі. Ця схожість настільки разюча, що астрономічні Сонце й Місяць навіть вважали батьками Золотого зародка; принаймні вважали, що в цьому Золотому яйці присутня Небесна сила Сонця й Місяця. Магічне Золоте яйце також набагато більше схоже на шкірясте яйце Плазуна, ніж на пташине яйце з твердою шкаралупою, тож Золоте яйце має ще й назви Зміїних або Драконових Яєць і часто постає в образі змія. У давнину Золотий зародок також уподібнювали Каменю, що росте із Землі, і називали «живим каменем», «водяним каменем» або «Філософським каменем»: оскільки гриби, очевидно, не тварини й не звичайні зелені овочі, їх часто вважали якимось живим каменем або якоюсь рослиною/мінералом.
Повністю вирісши, Золотий зародок може сягати 12 дюймів заввишки і 10 дюймів завширшки; верхня частина забарвлена в червоний або золотий колір, і по її поверхні розсипані дрібні білі бородавки. Нижній бік верхньої частини та нижня частина білого кольору. Пластинки на нижньому боці верхньої частини також нагадують першорядні махові пера білого пташиного крила, звідки й походить легенда про червоно-білого птаха Фенікса, який вилуплюється із Золотого яйця, виростає до зрілості й помирає, обертаючись на попіл, — і все це не покидаючи свого гнізда; з «попелу» (спор) наступного року постає новий птах Фенікс, часто в тому самому «гнізді».
Зібрані Золоті зародки треба ретельно очистити від землі тощо й сушити за помірної температури (нижче 120 F) або на сонці, доки вони повністю не висохнуть; це найперший крок Трансмутації Соми в Церемонії Соми.
Фото: Дон
Фото: Дон
Сома Павамана
В усіх Гімнах 9-ї книги Рігведи Сома має офіційний титул Сома Павамана. Сома означає «вичавлений», а Павамана — «той, що сам себе очищує», тож титул буквально означає «вичавлений, що сам себе очищує». Так от, поняття «самоочищення» стосовно Соми автоматично передбачає кілька речей: по-перше, що Сома, яку дала Природа, якимось чином «нечиста» і перед вживанням її треба очистити. По-друге, що Сома сама є активним чинником власного очищення під час процесу Церемонії Соми, як його описано в Гімнах 9-ї книги Рігведи.
Для початку розгляньмо процес Трансмутації Соми, описаний у Рігведі.
1. Попередньо висушені гриби Amanita muscaria знову насичують вологою в невеликій мисці, збризкуючи їх водою або замочуючи в невеликій кількості води (схоже, використовували обидва способи).
2. Після належного насичення вологою гриби вичавлюють, щоб добути Сік Соми, за допомогою «пальців», «дерев’яних дощок» або «каменів» для вичавлювання, які відповідають першому, другому й третьому вичавлюванню грибів, оскільки ті самі рослини Соми насичували вологою й вичавлювали тричі за один день. Вичавлений сік збирали в невелику миску для наступного етапу процесу.
3. Отриманий сік виливали на вищий кінець дерев’яного жолоба завдовжки кілька футів, установленого під невеликим кутом і вистеленого «вічним руном». Мета цього — відфільтрувати частинки рослини Соми із соку Соми. Коли висушену Amanita muscaria знову насичують вологою, за три дні або й менше вона виявляє своє Безсмертя, бо «викликає випрядену нитку» й обростає міцелієм, дуже схожим на Овечу Вовну, і ця створена Сомою «вовна» і є тим «вічним руном», яким фільтрують сік Соми; ось у чому значення рігведійського титулу Павамана — «той, що сам себе очищує». Слід пам’ятати, що не лише гриб «безсмертний», а й кожна крапля соку Соми здатна за три дні повернутися до життя й створити власні випрядені нитки, тож будь-яка нова дерев’яна чи теракотова посудина, у якій тримають сік Соми, за кілька днів оживе вовнистим міцелієм.
4. Тепер уже очищений сік стікав у великий дерев’яний чан, що стояв наприкінці фільтрувального жолоба і в якому від попереднього використання теж росло вічне руно; до невеликої кількості соку Соми в цьому чані додавали охолоджену, заздалегідь зварену суміш ячменю, води, молока й меду. (Це один із трьох рецептів, які я розшифрував із Рігведи; Вічне руно любить свою їжу: «Сома з їжею виростає великою».) Примітка: незрозуміло, чи процідений варений ячмінний відвар теж виливали на фільтрувальний жолоб, чи просто вливали в дерев’яний чан.
5. Коли минав певний час, протягом якого співали особливі Гімни, Сому черпали з великого чана дерев’яними ковшами, вкритими вічним руном, і переливали в дерев’яні чи теракотові глеки, у яких теж росло вічне руно. Потім Сому розливали в окремі дерев’яні чи теракотові чаші учасників церемонії Соми. І якщо з тієї чаші вже пили Сому раніше, то й вона була б вистелена вічним руном.
6. Кожен дотик соку Соми до вічного руна, що живе в різних посудинах, які використовують у процесі, значно посилював би напій Соми. Сома, що зрештою опиняється в чаші, на порядки сильніша за нерозведений первісний сік, вичавлений із насичених вологою грибів Amanita muscaria.
7. Самоочищена Сома не тільки набагато сильніша за первісний сік сушених грибів, а й має інші властивості порівняно з первісним соком, який для багатьох людей видається дещо токсичним і викликає нудоту, розлад шлунка, пітливість. Напій Соми, самоочищений власним вічним руном, дає м’який досвід, майже не викликаючи негативних фізичних симптомів, і вищий за якістю духовний досвід.
8. Саме магічний Алхімічний процес церемонії Соми створює те, чого неможливо отримати безпосередньо від Природи. Церемонія Соми — це славний процес трансмутації, у якому дар Природи, гриб Amanita muscaria, множиться, міцнішає й самоочищується. Присутність Живих посудин, або Святих Граалів, у яких росте Вічне руно, — дуже важливий чинник первісної церемонії Соми, який усі попередні дослідники Питання Соми цілком оминули.
Фото: Дон
9. Золотий зародок здатний і до інших Трансмутацій, що ґрунтуються на його «Безсмерті», вираженому у «вічному руні»; вони дають вино амброзії, медовуху амброзії та магічний Живий хліб, що множиться.
Фото: Дон
Кілька посилань на Рігведу
«Вічне руно» Рігведа 9-1-6
Сома як «Безсмертний Бог» Рігведа 9-3-1
«Ти викликаєш випрядену нитку» Рігведа 9-22-7
«Вічний Павамана» Рігведа 9-78-3
«народжений Безсмертним» Рігведа 9-108-12
«Очищений у своєму вовнистому вбранні» Рігведа 9-16-6
«живі краплі» Рігведа 9-64-17
«Вічносущий» Рігведа 9-72-6
«його нитки стоять окремо, виблискуючи світлом» Рігведа 9-83-2
«Безсмертний Сома» Рігведа 9-84-2
Зважаючи на давність (до 1400 р. до н. е.) і величезний географічний обшир індоєвропейської Церемонії Соми, не дивно, що багато ранніх індійських і китайських алхіміків 4 століття до н. е. прагнули знову відкрити первісну Сому — «Еліксир життя», великі ліки, золоту питну рідину зі смаком меду, виготовлену з Філософського каменю й тотожну йому, так само як Сома-«рослина» має ту саму назву, що й Сома-«напій». Як і ведійська Сома, Еліксир життя алхіміків мав сотні назв, і багато з них спільні із Сомою, зокрема Амріт Рас, або Амріта, Аб-і-Хаят, Маха Рас, Аб-Хайван, Танцівна Вода, Чашма-і-Каусар, Мансаровар, або Озеро Нектару, Філософський камінь і Сома Рас. Примітка: Аб-і-Хаят і Аб-і-Хайван — перські назви, і обидві означають «вода життя». «Чашма-і-Каусар» — це «Джерело Щедрот», яке, за вірою мусульман, міститься в Раю. Що ж до індійських назв, то «Амріт Рас» означає «сік безсмертя», «Маха Рас» — «великий сік», а «Сома Рас» — «сік Соми». Саме слово «еліксир» почали вживати лише в 7 столітті н. е.; воно походить від арабської назви чудодійних речовин «al iksir», тоді як сучасна назва «алхімія» походить від арабського «al-kimia»: «мистецтво перетворення». Існує також середньовічна християнська алхімічна традиція, яка ототожнює згадки «Ісуса» про «Воду життя» чи «Джерело життя» з казковим Еліксиром безсмертя, а «живий камінь» святого Петра (1 Пет. 2:4) вважає справжнім Філософським каменем. Ця сама християнська алхімічна традиція твердить, що справжнє знання про Еліксир життя та справжній Філософський камінь необхідне для розуміння Таємниць справжнього Святого Грааля.
Акровірш Vitriol (що походить від Василія Валентина) у творі Йоганна Найтгольда Aureum Vellus; oder Güldenes Vleiss, Франкфурт, 1733.
Гермес Трисмегіст указує на Філософський камінь; із твору Маєра Symbola aurea mensae, Франкфурт, 1617.
Пов’язані посилання Товариства «Амброзія»