Індоєвропейські народи
Дональд Е. Тітер
Інтерес Товариства «Амброзія» до індоєвропейців випливає з простого факту: слова сома, амброзія, нектар — надзвичайно давні індоєвропейські слова, що вказують на сакраментальне вживання Соми індоєвропейськими народами з прадавніх часів. Варіанти слів «сома», «амброзія» і «нектар» трапляються в усіх гілках індоєвропейських мов, що збереглися донині. Давнє розселення індоєвропейських народів стало тим засобом, що переніс сакраментальне вживання Соми на величезні простори Євразії, і це найпростіше пояснення того, чому різновиди прадавнього культу Соми трапляються від Ірландії й Норвегії до Індії і навіть Китаю.
На карті вгорі показано розселення індоєвропейців з 4000 до 1000 року до н. е.
На карті внизу кольорами позначено етапи розселення
від 4000 до приблизно 1000 року до н. е.
Існує кілька суперечливих теорій про поширення доісторичних праіндоєвропейських народів і мов. Оскільки всі ці теорії розміщують прабатьківщину в межах кількох сотень миль від тієї, що показана на картах вище, геофізичні розбіжності між ними насправді не такі вже й важливі. Конкурентні теорії здебільшого розходяться в часовому масштабі, яким пояснюють поширення цієї мовної родини. Лінгвістична наука передбачає, що розпад праіндоєвропейської мови мав відбутися в певних часових межах. Усе досить просто: якби розпад стався надто давно, нинішні живі ІЄ мови не були б такими схожими одна на одну, як тепер, а якби він стався значно пізніше, нинішні ІЄ мови не відрізнялися б так сильно, як тепер. Отже, будь-яку теорію, що відносить початок поширення ПІЄ мови до часу понад 7000 років тому або пізніше ніж 4000 років тому, мабуть, спростовують самі живі ІЄ мови.
Індоєвропейська мовна родина
Здійснені в дев’ятнадцятому столітті порівняння давніших мов, як-от грецька, латина, санскрит і готська, показали, що подібність форм слів зі схожим значенням настільки систематична, що випадковість чи запозичення як пояснення виключено. Як доводили науковці, така систематична подібність могла виникнути лише тоді, коли носії цих мов колись становили одну спільноту, яка згодом розпалася, бо окремі групи її носіїв переселилися в різні місця. Оскільки географічно ці мови простягалися від Індії до Європи, їхнього невідомого доісторичного предка назвали (пра)індоєвропейською мовою, або німецькою — (Ur-)Indogermanisch. Індоєвропейські (ІЄ) мови поділяються на родини — традиційні групи мов, від яких збереглися ІЄ тексти.
Індоєвропейське родовідне дерево поділяється на дванадцять гілок: десять із них охоплюють мови, що існують і нині, а дві гілки нині вимерли. Дві з живих гілок — італійська й германська — стали світовими мовами, якими розмовляють на величезних просторах Землі.
Перелік нижче впорядковано із заходу на схід.
1. Кельтська — мови, якими розмовляють на Британських островах, в Іспанії та на півдні Європи аж до центральної Туреччини. До розширення Римської імперії кельтські мови були поширені на величезних теренах Європи — від Іспанії до центральної Туреччини.
2. Германська — мови, якими розмовляють в Англії та по всій Скандинавії й центральній Європі аж до Криму. Германська мовна родина пережила разюче територіальне розширення, що почалося близько 500 року до н. е., призвело до краху Римської імперії до 500 року н. е. і тривало до кінця доби вікінгів, приблизно до 1100 року н. е. Пізніше, за останні 500 років, поширення германської мовної родини в Пн. Америку, Австралію, Африку та Азію створило всесвітню індоєвропейську мовну родину.
3. Італійська — мови, якими розмовляли в Італії, а згодом по всій Римській імперії, зокрема на теренах сучасних Португалії, Іспанії, Франції та Румунії. Поширення французької, іспанської та португальської мов за останні 500 років створило ще одну всесвітню індоєвропейську мовну родину.
4. Балтійська — балтійські мови, якими розмовляють у Латвії та Литві
5. Слов’янська — мови, поширені по всій Східній Європі, а також у Білорусі, Україні та Росії. Деякі класифікації об’єднують балтійську і слов’янську родини в балто-слов’янську родину.
6. Еллінська — нею говорять у Греції та на островах Егейського моря; згодом вона поширилася на інші землі, завойовані Олександром Македонським, і вздовж торговельних шляхів Середземноморського басейну.
7. Іллірійська — мовна гілка з єдиною живою мовою, албанською.
8. Анатолійська — мови, якими розмовляли в давній Анатолії, тобто на території сучасної Туреччини; усі мови цієї родини вимерли. Хетська мова була зовсім невідома, доки не знайшли бібліотеку глиняних табличок, списаних хетським клинописом; їх розшифрували, і виявилося, що це архаїчна індоєвропейська мова.
9. Вірменська — ще одна мовна гілка з єдиною живою мовою, вірменською, якою розмовляють у Вірменії та сусідніх районах, зокрема на сході Туреччини.
10. Іранська — мови, поширені від Пакистану й Афганістану до Ірану та курдських районів Іраку й Туреччини. Історично величезні простори Євразійського степу займали кочові племена, які — як, наприклад, скіфи, а згодом алани — говорили східноіранськими мовами; усі вони нині вимерли.
11. Індоарійська — найбільша мовна родина, поширена по всій Індії аж до Пд.-Сх. Азії. Деякі класифікації об’єднують індоарійську та іранську родини в індоіранську гілку.
12. Тохарська — нею говорили в Таримській западині в Сіньцзяні, на крайньому заході Китаю; вважається, що вона вимерла між 600 і 800 роками н. е., і відома лише з текстів. Дуже цікава гілка родовідного дерева: її знайдено на заході Китаю, проте вона більше схожа на деякі давні європейські мови, ніж на будь-яку з іранських мов, що лежать між ними. Це дало підстави припускати, що предок тохарських мов вирушив на схід близько 4000 року до н. е., тоді ж, коли інші носії ІЄ мови, які говорили, по суті, тією самою мовою, рушили на захід, у доісторичну Європу. Близько 2500 року до н. е. величезне поширення індоіранської гілки родовідного дерева Євразійським степом відрізало тохарську гілку від близьких до неї мов, що лежали значно західніше.
Крайнє східне розташування тохарської мови означає, що обряд Соми знали на самому порозі Китаю ще 3000 року до н. е.
Зовнішні посилання
Вікіпедія Індоєвропейські мови
Вікіпедія Праіндоєвропейці
Вікіпедія Праіндоєвропейська релігія
Техаський університет в Остіні Центр індоєвропейської мови та культури
Каліфорнійський університет у Берклі Індоєвропейці
Проблема індоєвропейської прабатьківщини
PaganWiki Праіндоєвропейська релігія