9. Природознавство

Amanita muscaria, загальновживана назва — червоний мухомор

.

Шапинка; від 1-1/2 до 8 дюймів у діаметрі, іноді значно більша (12 дюймів).

Колір шапинки; від солом’яно-жовтого, жовто-помаранчевого, помаранчевого, помаранчево-червоного до яскравого криваво-червоного.

Кольорова поверхня шапинки; гладенька, з білими або білуватими бородавками.

Край шапинки; може мати рубчасту поверхню, що повторює пластинки під ним, особливо в старших екземплярів.

Пластинки; часті, білі, широкі, не прирослі до ніжки, з надзвичайно тонкими волосистими краями. μ

Спори; 8-11 × 6-8 , еліпсоїдні, тонкостінні.

Споровий відбиток; білий.

Ніжка; завдовжки від 1-1/2 до 10 дюймів, циліндрична, від чисто-білої до білуватої.

Нутро ніжки; у молодих грибів усередині пухка серцевина, у старших ніжка порожниста.

Покривало на ніжці; суцільне, схоже на спідничку, біле, стійке, іноді з оксамитово-жовтою облямівкою.

Основа; бульбоподібна, вкрита лускоподібними клаптями вольви, що лежать концентричними кільцями.

М’якуш; від білого до білуватого, щільний.

Сезон; на більшій частині Пн. Америки — від червня до осінніх заморозків, у деяких місцевостях, як-от на узбережжі Каліфорнії та у Флориді, плодоносить у груд. і січ., а ще деінде це весняний гриб.

Місце зростання; трапляється лише разом із певними видами дерев: сосною, ялиною, модриною, ялицею, тсугою, березою, буком, кленом, ліщиною, оливою і, зрідка, дубом.

Поширення; по всьому світу, скрізь, де є відповідне лісове середовище й придатні ґрунтові умови.

Щиро сподіваюся, що кожен, хто надумає збирати цей гриб, придбає добрий польовий визначник. Я переглянув їх чимало; найкращий визначник, який я досі знайшов, — Audubon Society Field Guide to North American Mushrooms; справжні фотографії в ньому дуже допомагають. Є кілька інших видів грибів, які можуть збити аматора з пантелику: токсичність деяких невідома, деякі їстівні, але це не трава Життя. Добрий визначник допоможе точно встановити, що саме перед вами.

У всій літературі про гриби сказано, що Amanita muscaria отруйний! Свіжі гриби певною мірою токсичні, однак правильне сушіння докорінно змінює хімію гриба. Деякі джерела також зараховують цю рослину до галюциногенів, не згадуючи того факту, що психоактивною вона стає лише після сушіння; це безвідповідально, бо фактично заохочує до лихої пригоди. Інші джерела згадують, що в Сибіру його вживають як галюциноген, а тоді твердять, що сибірський Amanita muscaria відрізняється від північноамериканського Amanita muscaria. Різниця не в цьому, різниця — у сушінні! Сибіряки ретельно висушують свої гриби перед уживанням, а люди на Заході труяться сирими!

Спори цього Гриба такі дрібні, що вітер може занести їх будь-куди на планеті! Сибірські спори осідають у Північній Америці, а північноамериканські — в Сибіру.

У різних місцевостях можуть бути місцеві відміни, але цей вид розмножується по всій планеті, і частина відмінностей, можливо, — лише наслідок різних умов росту: від Нью-Йорка до Нової Англії та на узбережжі Каліфорнії росте золотисто-жовта відміна, серед якої часом трапляються помаранчеві чи яскраво-червоні гриби; прибережні хребти Західного узбережжя та Скелясті гори дають криваво-червону відміну, серед якої іноді з’являються помаранчеві чи жовті; помаранчева поширена на більшій частині решти країни, з поодинокими жовтими чи червоними. Жовті, помаранчеві чи червоні — усі вони, схоже, мають однакову дію та однаковий смак, якщо висушені однаково. Порівняння незалежних хімічних аналізів зразків Amanita muscaria з Італії, Голландії, Південної Африки, Японії, Північної Америки та Сибіру не виявило суттєвих відмінностей у хімії цього гриба.

Цікаво, що висушені червоні, помаранчеві й жовті екземпляри часом неможливо відрізнити один від одного: шапинка в усіх набуває тьмяного золотавого кольору. У деякій літературі сказано, що існує кілька різних за кольором різновидів Amanita muscaria, кожен із власною назвою різновиду: як-от A. Muscaria var. Muscaria — червоний мухомор; A. Muscaria var. Formosa — жовто-помаранчевий мухомор. У червоного мухомора є навіть біла відміна. Фахівці ще не до кінця з усім цим розібралися. Я ж збираю лише жовті, помаранчеві або червоні.

Дерева-господарі, схоже, трохи впливають на силу дії; з мого особистого досвіду, гриби, що ростуть із будь-яким видом сосни, трохи кращі, ніж ті, що ростуть з іншими деревами-господарями. У вашій місцевості найкращу траву Життя може давати інше дерево-господар. Amanita muscaria — мікоризний гриб, він живе в симбіозі з певними видами дерев. Тіло гриба буквально обгортає коріння дерева. Гриб постачає дереву воду, поживні речовини й антибіотики, а натомість отримує їжу.

На живих Amanita muscaria часто знаходять паралізованих комах і слимаків, які намагалися з’їсти гриб. Якщо прибрати непритомну жертву, вона приходить до тями приблизно за 20 хвилин. Грибний чохол на коренях дерев, імовірно, захищає їх від нападу комах і нематод. Гриб цілком може бути й хижаком, що полює на дрібні форми життя: паралізує своїх жертв, а тоді поглинає їх, і ця дрібна здобич стає готовим джерелом азоту та інших поживних речовин, потрібних грибові та його дереву-господарю.

Загальновживана назва «мухомор» походить від народного повір’я, що він убиває мух. Я не переконався, що це правда: мухи просто впадають у кому, якщо контактують зі свіжим мухомором. Висушений мухомор у молоці дуже приваблює мух; їх нестримно тягне до нього, і, поласувавши ним, вони кумедно п’яніють. Мухи оговтуються за 12–24 години, і, схоже, без жодної шкоди для себе.