Amanita Muscaria; Herb of Immortality («Трава безсмертя»)
18. Пророк Зороастр і релігія Мазди
Дональд Е. Тітер · с. 83

Кам’яний рельєф Ахура Мазди.
Народження засновника релігії Мазди, Зороастра, або Заратуштри, датують по-різному — від 6000 р. до н. е. (греки) до 600 р. до н. е. (Сасаніди). Пізніша дата видається мені правдоподібнішою, однак щодо того, коли насправді жив Зороастр, існує чимало слушних питань. Теологія, яку розвинув Зороастр, справила глибокий вплив на значно пізніші релігії — юдаїзм, християнство, буддизм та іслам.
Вірування, які сьогодні є в християнстві, — як-от рай і пекло, воскресіння мертвих, Страшний суд, прихід різних спасителів і апокаліптичний кінець часів — усі трапляються в ученні Зороастра раніше, ніж з’являються в будь-якій іншій релігії. Як державна релігія Перської імперії, ця віра мала в стародавньому світі величезний вплив.
Індоєвропейські народи, що вторглися в Іран, були близькими родичами тих індоєвропейців, які рушили далі й вторглися в Індію. Культ Соми з Рігведи утвердився в Ірані ще в давню пору.
Зороастр не створив нової релігії, як багато хто може думати, — він лише реформував цю наявну ведійську релігію: скасував ведійські жертвоприношення тварин, які вважав і жорстокими, і марнотратними, і замінив їх Обрядом вогню, тоді як давній ведійський обряд жертвоприношення Соми/Хаоми було піднесено до найвищого акту богошанування.
Уживання Хаоми (Соми) було невід’ємною частиною цієї релігії, а уявлення релігії Мазди про місце Хаоми у всесвіті тотожні ранньохристиянським уявленням про Христа.
Нижче наведено уривок з Encyclopedia Britannica (1991, т. 26, с. 789, Rites & Ceremonies):
«У зороастризмі хаома (санскр. сома, від кореня su або bu — „вичавлювати“ чи „товкти“) — це назва жовтої рослини, з якої видобували сік і споживали його під час обряду Ясна — загального жертвоприношення на честь усіх божеств. Літургія Ясни разюче передбачила месу в християнстві». «Зороастр вважав Хаому сином Мудрого Господа й Творця (Ахура Мазди) і верховним жерцем культу Ясни. Вірили, що він утілений у священній рослині, яку товкли до смерті, щоб видобути її життєдайний сік і щоб ті, хто його споживав, здобули безсмертя. Його вважали водночас і жертвою, і жерцем у жертовно-сакраментальному приношенні під час богослужіння. Як посередник між Богом і людиною, Хаома набув місця й сакраментального значення в шануванні Мітри (індоіранського бога світла) у ролі непорочного жерця Ахура Мазди, рівного йому. Мітраїстська сакраментальна трапеза походила від обряду Ясна: вино заступило хаому, а Мітра — Ахура Мазду. У мітраїстських обрядах посвячення неофіт міг причаститися приношення хліба, вина й води, що було земним відповідником небесної містичної сакраментальної трапези, лише тоді, коли досягав ступеня посвяти, відомого як „Лев“. Священне вино давало тілу снагу, а також достаток, мудрість і силу боротися зі злими духами та здобути безсмертя».
Як бачите, теологія Хаоми — це теологія Христа. Згаданий мітраїстський культ — ще один індоєвропейський культ Соми/Хаоми, і немає жодного сумніву, що священне вино Мітри насправді виготовляли з рослини Хаоми.